Органічне землеробство у посушливий рік: випробування витримано

 

Нинішнє літо було щедрим на тепло, проте бідним на дощі. Посуха, яка триває дотепер, вплинула на рослинність – скрізь на відкритих місцях бачимо пожухлу, вибілену сонцем траву. А як почуваються рослини на органічних полях «Агроекології»?
Щоб перевірити їх стан, 17 вересня С. С. Антонець вирушив у черговий об’їзд по господарству, запросивши приєднатися доктора сільськогосподарських наук, професора В. М. Писаренка. Цього року сама природа провела своєрідний експеримент, випробовуючи технологію органічного господарювання на придатність для застосування у посушливих умовах. І результати цього експерименту варто було розглянути разом з представником аграрної науки.
Те, що загалом земля потерпає від посухи, дуже помітно на польових дорогах: вони тверді, потріскані, немов у пустелі, а за машиною здіймається курява. Проте, на перших же полях, до яких під’їжджаємо, бачимо, що там земля жива. Ось поле, на якому торік росла люцерна, потім достиг урожай ячменю. Зараз тут проросла падалиця ячменю, а поміж нею – кущики досить непогано розвинутої люцерни. Наступного року на цьому полі планується вирощування кукурудзи на силос. 
Цікаве поле за зупинкою «Маначинівка». Навесні воно було рясно вкрите зеленою масою тифону з тритікале. У травні цю сумішку згодували худобі, а натомість посіяли гречку на зерно, після збирання якої зійшла падалиця. Її появу спровокував невеличкий дощик, що пройшов на початку вересня. Якби опадів було достатньо, гречка вже зацвіла б і дала хорошу зелену масу для сидерації. Зараз же рослини маленькі. Утім, вони залишаються зеленими і чекають дощу, щоб дружно піти в ріст. Як прокоментував стан цієї гречки Семен Свиридонович: «Був би оксамит – а зараз сатин. Але тканина є». Проте, поле живе, тож є надія, що після опадів буде й «оксамит», який можна використати для удобрення.
А от на полі з-під кукурудзи на силос зелені не видно. Після збирання культури площу злущили, залишаючи корінці у землі. Тут вже мав би зійти бур’ян, але його не видно. Отже, вологи все ж таки не вистачає. Практично не бачимо сходів бур’яну ще на одному полі, де навесні зростали тифон і тритікале, а потім посіяли гречку. Тут зійшла гречана падалиця, але поки що вона невеличка.
– Сходи з’явилися після дощу, але для їхнього активного розвитку не вистачає вологи, – пояснює Семен Свиридонович. – Та все одно ми збагатили це поле органікою – у землі залишилося коріння тифону, тритікале, гречки, під час обмолоту розтрусили по полю гречану солому. Якби у ґрунті було достатньо вологи, на цій соломі вже розвивалися б грибки, переробляли її. А зараз процеси переробки зупинилися. Проте, до кінця осені ще підніметься гречана падалиця й скріпить землю своїм корінням. Тому, щоб захистити землю від ерозії цього року, на цьому полі обробіток ґрунту вже проводити не будемо.
Ще одне 140-гектарне гречане поле. Навесні тут внесли по 135 ц/га перегною і посіяли гречку на сидерат. Рослини досягли метрової висоти, разом з ними піднялися й бур’яни. Коли на гречці достигли перші насінини, її приробили на сидерат. У ґрунт надійшло близько 70% зеленої маси. Частково зійшла падалиця, деякі рослини зараз квітують. Проте, в сухому ґрунті процеси перетворення рослинної маси на сидерат уповільнилися. Тому поле засіватимуть вже наступного року.
Ось поле, яке дало врожай озимої пшениці 61 ц/га. Тут зеленіє падалиця. Вона не дуже розвинена, але помітно, що, навіть незважаючи на нестачу вологи, тутешня земля здатна і в таких умовах дати силу рослинності. Це поле також поки що не обробляють – техніка прийде сюди вже у жовтні, щоб підготувати площу під посів кукурудзи наступного року. 
Окрема тема – поля еспарцету. Вони розкидані по господарству і, залежно від умов, що склалися в тому чи іншому місці, виглядають по-різному. На одних полях отава цієї культури після скошування ледве відростає через нестачу вологи, на інших же тягнеться догори досить потужними паростками. Причому, іноді різниця дуже помітна навіть з різних країв одного й того самого поля. Семен Свиридонович звертає нашу увагу на площу, один край якої закінчується біля лісосмуги. Ще одна лісосмуга розташована перпендикулярно першій, вздовж автотраси і частини поля. У трикутнику між цими насадженнями еспарцет почувається найкраще. Віктор Микитович пояснює, що лісосмуга запасає вологу, якою потім «ділиться» з полем. Позитивний вплив від такої смуги дерев відчувається на відстані, що дорівнює їхній шестикратній висоті, тобто, у даному випадку, це приблизно 120 м. Що ми й бачимо по густоті й міцності рослин еспарцету. А от на косогорах еспарцет частково вигорів, але міцно тримає землю, захищаючи її від ерозії. І хоча рослини потерпають від відсутності опадів, вони все ж скрізь борються за життя в очікуванні дощів. Взимку стерня й отава еспарцету затримуватиме сніг, накопичуючи вологу для весняного розвитку.
По-справжньому радує око люцерна на 140-гектарному полі неподалік Ставкового. Тут саме працює кормозбиральний комбайн. Зелену масу відвозять на ферми для згодовування худобі. Це вже третій укіс цієї культури у нинішньому році. Рослинність густа, висока, вкрита суцвіттями. На її стан вплинуло, зокрема, те, що поле було підживлене перегноєм. І хоча за оптимальних погодних умов люцерна дає чотири укоси, – під час посухи цей третій укіс добре виручає тваринників, забезпечуючи худобу свіжою поживною зеленою масою. 
Загалом багаторічні трави витримали випробування посухою. Звісно, нестача вологи позначається на їхньому стані, але ж вони вижили, ефективно використовують атмосферну вологу, що конденсується прохолодними ночами, і дають господареві надію на майбутній врожай.
Під час об’їзду бачимо й інші кормові культури. 200 га посіяно редьки з вівсом. Сіяли до дощу, використовуючи збережену влітку вологу. Планується, що наприкінці жовтня цю сумішку можна буде косити на корм. Торік таку зелену масу згодовували худобі до 5 грудня. Є сподівання, що й нинішнього року ці, доволі стійки до холоду, рослини забезпечуватимуть тваринництво соковитим кормом, поки не вдарять морози. Зеленіють і сходи тифону з тритікале. Ці озимі культури стануть у пригоді навесні.
Одне з полів привертає увагу залишками міцних стебел, прихилених до ґрунту. Тут був зібраний урожай соняшнику. Стерню повалили за допомогою шлейф-труби. До весни залишки рослин зупинятимуть ерозію ґрунту, а з настанням тепла на цій площі з метою відтворення ґрунтової родючості буде посіяна вика яра на сидерат.    
Раз-поз-раз під час нашої подорожі натрапляємо на техніку, що працює на полях. Ось трактор підгортає гній у кагати. Щоправда, Семен Свиридонович зауважує, що треба було це зробити раніше. Адже гній на це місце з ферм припинили вивозити ще два місяці тому. Тож до цього часу тут мав бути наведений порядок – сформовані кагати, знищені бур’яни. А робити це почали після нагадування самого С.С. Антонця. А ось на площі, неподалік МТФ №5, гній акуратно складений, накритий соломою. Подекуди ще триває внесення перегною на поля. Загалом цього року його вже внесено близько 60 тис. т. Ще 8 тис. т, готових для використання, заскладовані біля Порскалівки. Їх теж буде вивезено для удобрення полів ще цього року.  
В «Агроекології» вже триває осіння посівна. На 116-гектарному полі бачимо сівалку «Пьоттінгер», агрегатовану з трактором «Фендт», на якому працює досвідчений механізатор Іван Гетало. Головний агроном Дмитро Левченко – поруч, адже завдання відповідальне: відбувається сівба безостої озимої пшениці.
– Сівба йде в сухий ґрунт, – розповідає Семен Свиридонович. – Землю обробили дисковою бороною, потім, з розривом у 4–5 годин, провели культивацію. Тепер – мілкій посів. Еспарцет, що ріс на полі, приробили наприкінці серпня, і при цьому земля висохла. 
Чи ризикує господар, сіючи зерно в суху землю? Певно, що так. Однак, ризик цей розрахований і виправданий. У цьому пересвідчуємося, побувавши на площах, де пшеницю посіяли кілька днів тому. Біля кожної з п’яти таких площ зупиняємося, Віктор Писаренко перевіряє стан висіяного насіння і наявність вологи в ґрунті. Одне з полів, засіяне 12 вересня. Волога тут є, зернини проклюнулися. Ще одне поле – «За колючою», площею 150 га. Тут зростав соняшник, після якого землю удобрили, висіявши і приробивши вику на сидерат. Незважаючи на посуху, земля після підготовки під озимі не перетворилася на пил. Вона має дрібногрудкувату структуру, тут збережена волога. Під верхнім шаром сухої землі – вологий ґрунт, на якому й лежить зерно. Такі умови цілком прийнятні для його проростання. На всіх цих п’яти полях ми бачимо, що вже в кількох сантиметрах від поверхні є волога, ґрунт, стиснутий в руці, не розсипається, а зерно проростає. Дивлячись на це, Віктор Писаренко констатує нормальний стан пшениці й погоджується з Семеном Антонцем, що в нинішніх умовах рішення стосовно термінів проведення посівної було прийняте правильно. Коли б замість того, щоб сіяти, чекали дощів – невідомо ще, які сюрпризи піднесла б погода. Наприклад, дощі можуть зарядити так, що потім і в поле вже не в’їдеш. Якби сіяти розпочали занадто рано – сходам не вистачило б вологи для розвитку. Тепер же пшениця, що починає проростати, має всі шанси дочекатися опадів.        
…Біля якого з полів «Агроекології» ми не зупинилися б, скрізь бачимо прояви життя. Ґрунтові процеси дещо сповільнилися через посушливі погодні умови, але не зупинились. Цього літа зібрані непогані врожаї сільськогосподарських культур, завдяки чому отримане органічне зерно, призначене і для переробки, і для орендної плати, і для годівлі худоби. Засилосована кукурудза. Виконують свої функції багаторічні трави – їхня зелена маса заготовлена у вигляді сінажу і сіна, стерня й отава захищають землю. Завдяки застосуванню органічних технологій, і зараз у ґрунті збереглася волога, якої достатньо, щоб рослинність не загинула, дочекалася опадів. Відпрацьовані протягом десятиліть прийоми ґрунтозахисного землеробства наочно демонструють свої переваги. Наприклад, на фермерських полях, розташованих поряд, зустрічаються виорані ділянки. На них лежать великі, вже висохлі, грудки, ніякого життя не помітно. Тут слід чекати і ерозії, і проблем з подальшим обробітком. У «Агроекології» земля захищена від таких речей. 
Отже, випробування посухою витримане, а в скарбничку досвіду покладені нові знання, якими С. С. Антонець готовий поділитися з усіма, хто також любить землю, дбає про неї й хоче господарювати без шкоди для довкілля.
Ганна Козельська    

Нинішнє літо було щедрим на тепло, проте бідним на дощі. Посуха, яка триває дотепер, вплинула на рослинність – скрізь на відкритих місцях бачимо пожухлу, вибілену сонцем траву. А як почуваються рослини на органічних полях «Агроекології»?

Щоб перевірити їх стан, 17 вересня С. С. Антонець вирушив у черговий об’їзд по господарству, запросивши приєднатися доктора сільськогосподарських наук, професора В. М. Писаренка. Цього року сама природа провела своєрідний експеримент, випробовуючи технологію органічного господарювання на придатність для застосування у посушливих умовах. І результати цього експерименту варто було розглянути разом з представником аграрної науки.

Те, що загалом земля потерпає від посухи, дуже помітно на польових дорогах: вони тверді, потріскані, немов у пустелі, а за машиною здіймається курява. Проте, на перших же полях, до яких під’їжджаємо, бачимо, що там земля жива. Ось поле, на якому торік росла люцерна, потім достиг урожай ячменю. Зараз тут проросла падалиця ячменю, а поміж нею – кущики досить непогано розвинутої люцерни. Наступного року на цьому полі планується вирощування кукурудзи на силос. 

Цікаве поле за зупинкою «Маначинівка». Навесні воно було рясно вкрите зеленою масою тифону з тритікале. У травні цю сумішку згодували худобі, а натомість посіяли гречку на зерно, після збирання якої зійшла падалиця. Її появу спровокував невеличкий дощик, що пройшов на початку вересня. Якби опадів було достатньо, гречка вже зацвіла б і дала хорошу зелену масу для сидерації. Зараз же рослини маленькі. Утім, вони залишаються зеленими і чекають дощу, щоб дружно піти в ріст. Як прокоментував стан цієї гречки Семен Свиридонович: «Був би оксамит – а зараз сатин. Але тканина є». Проте, поле живе, тож є надія, що після опадів буде й «оксамит», який можна використати для удобрення.

А от на полі з-під кукурудзи на силос зелені не видно. Після збирання культури площу злущили, залишаючи корінці у землі. Тут вже мав би зійти бур’ян, але його не видно. Отже, вологи все ж таки не вистачає. Практично не бачимо сходів бур’яну ще на одному полі, де навесні зростали тифон і тритікале, а потім посіяли гречку. Тут зійшла гречана падалиця, але поки що вона невеличка.

– Сходи з’явилися після дощу, але для їхнього активного розвитку не вистачає вологи, – пояснює Семен Свиридонович. – Та все одно ми збагатили це поле органікою – у землі залишилося коріння тифону, тритікале, гречки, під час обмолоту розтрусили по полю гречану солому. Якби у ґрунті було достатньо вологи, на цій соломі вже розвивалися б грибки, переробляли її. А зараз процеси переробки зупинилися. Проте, до кінця осені ще підніметься гречана падалиця й скріпить землю своїм корінням. Тому, щоб захистити землю від ерозії цього року, на цьому полі обробіток ґрунту вже проводити не будемо.

Ще одне 140-гектарне гречане поле. Навесні тут внесли по 135 ц/га перегною і посіяли гречку на сидерат. Рослини досягли метрової висоти, разом з ними піднялися й бур’яни. Коли на гречці достигли перші насінини, її приробили на сидерат. У ґрунт надійшло близько 70% зеленої маси. Частково зійшла падалиця, деякі рослини зараз квітують. Проте, в сухому ґрунті процеси перетворення рослинної маси на сидерат уповільнилися. Тому поле засіватимуть вже наступного року.

Ось поле, яке дало врожай озимої пшениці 61 ц/га. Тут зеленіє падалиця. Вона не дуже розвинена, але помітно, що, навіть незважаючи на нестачу вологи, тутешня земля здатна і в таких умовах дати силу рослинності. Це поле також поки що не обробляють – техніка прийде сюди вже у жовтні, щоб підготувати площу під посів кукурудзи наступного року. 

Окрема тема – поля еспарцету. Вони розкидані по господарству і, залежно від умов, що склалися в тому чи іншому місці, виглядають по-різному. На одних полях отава цієї культури після скошування ледве відростає через нестачу вологи, на інших же тягнеться догори досить потужними паростками. Причому, іноді різниця дуже помітна навіть з різних країв одного й того самого поля. Семен Свиридонович звертає нашу увагу на площу, один край якої закінчується біля лісосмуги. Ще одна лісосмуга розташована перпендикулярно першій, вздовж автотраси і частини поля. У трикутнику між цими насадженнями еспарцет почувається найкраще. Віктор Микитович пояснює, що лісосмуга запасає вологу, якою потім «ділиться» з полем. Позитивний вплив від такої смуги дерев відчувається на відстані, що дорівнює їхній шестикратній висоті, тобто, у даному випадку, це приблизно 120 м. Що ми й бачимо по густоті й міцності рослин еспарцету. А от на косогорах еспарцет частково вигорів, але міцно тримає землю, захищаючи її від ерозії. І хоча рослини потерпають від відсутності опадів, вони все ж скрізь борються за життя в очікуванні дощів. Взимку стерня й отава еспарцету затримуватиме сніг, накопичуючи вологу для весняного розвитку.

По-справжньому радує око люцерна на 140-гектарному полі неподалік Ставкового. Тут саме працює кормозбиральний комбайн. Зелену масу відвозять на ферми для згодовування худобі. Це вже третій укіс цієї культури у нинішньому році. Рослинність густа, висока, вкрита суцвіттями. На її стан вплинуло, зокрема, те, що поле було підживлене перегноєм. І хоча за оптимальних погодних умов люцерна дає чотири укоси, – під час посухи цей третій укіс добре виручає тваринників, забезпечуючи худобу свіжою поживною зеленою масою. 

Загалом багаторічні трави витримали випробування посухою. Звісно, нестача вологи позначається на їхньому стані, але ж вони вижили, ефективно використовують атмосферну вологу, що конденсується прохолодними ночами, і дають господареві надію на майбутній врожай.

Під час об’їзду бачимо й інші кормові культури. 200 га посіяно редьки з вівсом. Сіяли до дощу, використовуючи збережену влітку вологу. Планується, що наприкінці жовтня цю сумішку можна буде косити на корм. Торік таку зелену масу згодовували худобі до 5 грудня. Є сподівання, що й нинішнього року ці, доволі стійки до холоду, рослини забезпечуватимуть тваринництво соковитим кормом, поки не вдарять морози. Зеленіють і сходи тифону з тритікале. Ці озимі культури стануть у пригоді навесні.

Одне з полів привертає увагу залишками міцних стебел, прихилених до ґрунту. Тут був зібраний урожай соняшнику. Стерню повалили за допомогою шлейф-труби. До весни залишки рослин зупинятимуть ерозію ґрунту, а з настанням тепла на цій площі з метою відтворення ґрунтової родючості буде посіяна вика яра на сидерат.    

Раз-поз-раз під час нашої подорожі натрапляємо на техніку, що працює на полях. Ось трактор підгортає гній у кагати. Щоправда, Семен Свиридонович зауважує, що треба було це зробити раніше. Адже гній на це місце з ферм припинили вивозити ще два місяці тому. Тож до цього часу тут мав бути наведений порядок – сформовані кагати, знищені бур’яни. А робити це почали після нагадування самого С.С. Антонця. А ось на площі, неподалік МТФ №5, гній акуратно складений, накритий соломою. Подекуди ще триває внесення перегною на поля. Загалом цього року його вже внесено близько 60 тис. т. Ще 8 тис. т, готових для використання, заскладовані біля Порскалівки. Їх теж буде вивезено для удобрення полів ще цього року.  

В «Агроекології» вже триває осіння посівна. На 116-гектарному полі бачимо сівалку «Пьоттінгер», агрегатовану з трактором «Фендт», на якому працює досвідчений механізатор Іван Гетало. Головний агроном Дмитро Левченко – поруч, адже завдання відповідальне: відбувається сівба безостої озимої пшениці.

– Сівба йде в сухий ґрунт, – розповідає Семен Свиридонович. – Землю обробили дисковою бороною, потім, з розривом у 4–5 годин, провели культивацію. Тепер – мілкій посів. Еспарцет, що ріс на полі, приробили наприкінці серпня, і при цьому земля висохла. 

Чи ризикує господар, сіючи зерно в суху землю? Певно, що так. Однак, ризик цей розрахований і виправданий. У цьому пересвідчуємося, побувавши на площах, де пшеницю посіяли кілька днів тому. Біля кожної з п’яти таких площ зупиняємося, Віктор Писаренко перевіряє стан висіяного насіння і наявність вологи в ґрунті. Одне з полів, засіяне 12 вересня. Волога тут є, зернини проклюнулися. Ще одне поле – «За колючою», площею 150 га. Тут зростав соняшник, після якого землю удобрили, висіявши і приробивши вику на сидерат. Незважаючи на посуху, земля після підготовки під озимі не перетворилася на пил. Вона має дрібногрудкувату структуру, тут збережена волога. Під верхнім шаром сухої землі – вологий ґрунт, на якому й лежить зерно. Такі умови цілком прийнятні для його проростання. На всіх цих п’яти полях ми бачимо, що вже в кількох сантиметрах від поверхні є волога, ґрунт, стиснутий в руці, не розсипається, а зерно проростає. Дивлячись на це, Віктор Писаренко констатує нормальний стан пшениці й погоджується з Семеном Антонцем, що в нинішніх умовах рішення стосовно термінів проведення посівної було прийняте правильно. Коли б замість того, щоб сіяти, чекали дощів – невідомо ще, які сюрпризи піднесла б погода. Наприклад, дощі можуть зарядити так, що потім і в поле вже не в’їдеш. Якби сіяти розпочали занадто рано – сходам не вистачило б вологи для розвитку. Тепер же пшениця, що починає проростати, має всі шанси дочекатися опадів.        

…Біля якого з полів «Агроекології» ми не зупинилися б, скрізь бачимо прояви життя. Ґрунтові процеси дещо сповільнилися через посушливі погодні умови, але не зупинились. Цього літа зібрані непогані врожаї сільськогосподарських культур, завдяки чому отримане органічне зерно, призначене і для переробки, і для орендної плати, і для годівлі худоби. Засилосована кукурудза. Виконують свої функції багаторічні трави – їхня зелена маса заготовлена у вигляді сінажу і сіна, стерня й отава захищають землю. Завдяки застосуванню органічних технологій, і зараз у ґрунті збереглася волога, якої достатньо, щоб рослинність не загинула, дочекалася опадів. Відпрацьовані протягом десятиліть прийоми ґрунтозахисного землеробства наочно демонструють свої переваги. Наприклад, на фермерських полях, розташованих поряд, зустрічаються виорані ділянки. На них лежать великі, вже висохлі, грудки, ніякого життя не помітно. Тут слід чекати і ерозії, і проблем з подальшим обробітком. У «Агроекології» земля захищена від таких речей. 

Отже, випробування посухою витримане, а в скарбничку досвіду покладені нові знання, якими С. С. Антонець готовий поділитися з усіма, хто також любить землю, дбає про неї й хоче господарювати без шкоди для довкілля.

Ганна Козельська    

 

 


Назад до списку
Навіть у посушливе літо люцерна в ПП

Навіть у посушливе літо люцерна в ПП "Агроекологія" дала три рясні врожаї зеленої маси

© фото Ганни Козельської


Новини

18.02.20

Biofach 2020: світові тенденції й українські перспективи

З 12 по 15 лютого ПП «Агроекологія» вже вп’яте взяло участь у Міжнародній виставці органічних продуктів BioFach у німецькому місті Нюрнберг.

12.02.20

Роздоюванню первісток – особлива увага

Одним із важливих чинників, який формує молочну продуктивність корів є роздоювання первісток.

26.01.20

Сторінками книги – до країни Органіки

У рамках проекту «Ми органічні» у світ вийшла книжка «Подорож до країни Органіки»

14.01.20

Комфорт для первісток

На МТФ №2 запрацював новий корівник