Мандрівнику з Німеччини показали славнозвісний чорнозем

 

Днями в нашому господарстві побував цікавий гість – журналіст з Німеччини Йенс Мюлінг, який збирає матеріал для написання книжки про Україну. В «Агроекологію» він приїхав спеціально, щоб побачити справжній український чорнозем і органічне господарювання.
Про «Агроекологію» редактор берлінської газети «Der Tagesspiegel» Йенс Мюлінг вперше почув у Німеччині від менеджера компанії «Біоланд Маркт» Ольги Гатманн. Пані Ольга – представник фірми-оператора органічного ринку, що працює в Берліні й має налагоджені зв’язки в Україні. Вона також нещодавно відвідала наше підприємство, де була приємно здивована багаторічною історією господарювання без пестицидів і агрохімікатів, тому порадила журналісту побувати саме в нас, аби скласти уявлення, що ж таке екологічно безпечна продукція і родюча земля. Тому Йенс включив Михайлики у маршрут своєї подорожі Україною.
Загалом Йенс Мюлінг був знайомий зі слов’янським світом і раніше. Уже 12 років життя у Східній Європі є його основною журналістською темою. Два роки він працював кореспондентом у Москві, подорожував Росією, результатом чого стала книжка про цю країну, що вийшла друком п’ять років тому. Також півроку журналіст працював у Києві. Він добре знає російську мову. Розуміє й українську, хоча розмовляти нею ще не навчився. А до написання книжки про нашу країну його спонукали події останніх двох років та реакція на них у Німеччині.
– У Німеччині зараз великий інтерес до України, – розповів Йенс Мюлінг. – Причина цього дещо сумна – події, пов’язані з Майданом, війною на Сході. Якщо три роки тому розмовляючи з друзями я помічав, що вони практично нічого про Україну не знають, навіть не впевнені, де саме вона розташована, то сьогодні знають набагато більше. Зокрема, завдяки тому, що про неї досить багато розповідають у новинах. Проте, у країнах Заходу, в тому числі й у Німеччині, уявлення про Україну здебільшого «чорно-білі». Тобто, вважають, що є Західна Україна, де всі розмовляють українською і хочуть бути ближче до Європи, і є Східна Україна, де живуть російськомовні мешканці, які більше схиляються до Росії. Але в Україні багато регіонів, є російськомовні люди, які живуть у Львові, а україномовні – у Донецьку. Існують різні думки щодо того, в якому напрямку має розвиватися країна. Тож, щоб дати німецьким читачам уявлення про різні регіони України, я вирішив об’їздити всю країну й написати про це книгу.
Щоб мати можливість зосередитись на роботі над книгою, журналіст взяв у редакції своєї газети творчу відпустку на чотири місяці. Редакція, до речі, підтримала проект, з часом у газеті має з’явитися уривок з майбутньої книги. Половину відпустки Йенс Мюлінг запланував витратити на поїздки країною, решту – на літературну працю. Тож понад місяць тому він вирушив в Україну. Перш ніж потрапити на Полтавщину, побував уже в багатьох областях на Заході й Півдні України, з’їздив у Крим. Щоб потрапити на півострів, довелося оформити багато різних дозволів.
У поїздках Україною німецький журналіст зустрічає багато різних людей, з якими розмовляє, намагається зрозуміти їхнє ставлення до життя, до того, що відбувається в країні. Але декого зрозуміти таки непросто. Наприклад, Йенс Мюлінг розповів про одну жінку, з якою довелося спілкуватися в Херсоні. Вона виросла на Уралі, але її батьки народилися в селі неподалік Львова. Вони були членами ОУН, але активної участі в діяльності організації не брали. Проте, лише наявності в списках націоналістів виявилося достатньо, щоб цих людей вислали з України до Сибіру. Йенса здивувало, що ця жінка почала йому розповідати, як добре жилося в радянських таборах, де нібито було й тепло, і одягом забезпечували… На зауваження журналіста, що люди поїхали в ці табори не добровільно, його співрозмовниця впевнено сказала: «А як Радянський Союз мав вчинити з бандерівцями?». Найбільше німецького репортера вразило, що вона таким чином виправдовувала те, як держава обійшлася з її власними батьками. А ще здивувало, що, живучи в Україні, ця жінка говорить, як людина з Росії, називаючи своїх співвітчизників, представників нинішньої влади словами російської пропаганди – бандерівці, фашисти… Доводилося мандрівнику з Німеччини зустрічати й людей, що не визнають штучне походження голодомору 1933 року, вважають, що виник він тільки через посуху й недорід.
Утім, більшість людей, з якими Йенс Мюлінг познайомився в нашій країні, налаштовані патріотично, до того ж – працюють, роблять свою справу на благо Батьківщини. Так, як це робить Герой України Семен Свиридонович Антонець, його родина, працівники заснованого ним ПП «Агроекологія». На німецького журналіста дуже велике враження справило знайомство з Семеном Свиридоновичем і Антоніною Семенівною Антонець, Глібом Віталійовичем Лук’яненком, науковцем Віктором Миколайовичем Самородовим, спеціалістами підприємства, а ще – все побачене як на Полтавщині, так і в ПП «Агроекологія». Вже на шляху від Полтави до Михайликів Йенс звернув увагу на те, що в наших краях народилося й жило багато знаменитих людей, приміром, письменник Микола Гоголь. До речі, виявилося, що наш гість добре обізнаний з постатями відомих українців. Так, під час перебування в «Агроекології» журналісту провели екскурсію меморіальною дачею В.Г. Короленка, і він розповів, що знає такого письменника. Знайома йому й постать науковця В.І. Вернадського. 
Поки їхали з Полтави, Йенс Мюлінг показав і свою небайдужість до стану довкілля. Так, йому зовсім незрозуміло, чому люди випалюють стерню, суху траву. Він зауважив, що в Німеччині такого не побачиш, в його країні за це карають. Правду кажучи, пояснити недбале ставлення до природи з боку наших громадян важко – й не тільки зарубіжному гостю. Адже скільки вже сказано й написано про шкоду від спалювання пожнивних решток і сухої рослинності, а запалений людьми вогонь продовжує нищити верхній шар ґрунту, рослини, дрібних тварин, забруднювати атмосферу… Тим більше, що й у нас за це існує покарання. Та де ті контролери й інспектори? Соромно… 
Та найбільше німецькому громадянину хотілося побачити український чорнозем. Проте, перше поле, біля якого зупинилися десь на межі Диканського й Шишацького районів, вражало не стільки чорноземом, скільки брилами висохлої землі, вивернутої плугом. На жаль, це був ще один зразок недбалого ставлення до землі. І тільки в «Агроекології» Йенс Мюлінг, нарешті, побачив те, чого прагнув, – живу землю. Розкопавши землю на одному з полів, В. М. Самородов розповів гостю про чорнозем, про дослідження відомого російського ґрунтознавця В.В. Докучаєва, про те, чим відрізняється ґрунт і господарювання на ньому в «Агроекології». Журналісту сподобалося все – від запаху землі до розповіді. А ще, за порадою Віктора Миколайовича, він вирішив наступного дня відвідати Полтавський краєзнавчий музей – спеціально, щоб побачити унікальну колекцію ґрунтів, зібрану Докучаєвим.  
Цікавим видалося спілкування гостя з С. С. Антонцем. Семен Свиридонович показав йому поля «Агроекології», тік, де золотилася щойно зібрана кукурудза. Аграрій зауважив, що нині дієтологи говорять про користь кукурудзяної каші, випічки з кукурудзяного борошна. Проте, органічне зерно кукурудзи чомусь ніхто не виробляє. Та й особливого попиту на нього в нашій країні не помітно.
Звісно, йшлося у розмові аграрія з журналістом і про чорнозем. Йенс Мюлінг висловив свої міркування щодо теми, яка його хвилює: «Страшно думати, що саме на цій землі – найкращій у світі – був голодомор. Це несумісно». На думку гостя, це підтверджує штучне походження голодомору. А Семен Свиридонович розповів, як потерпали свого часу і його батьки. 
Наскільки щедрою може бути українська земля за умови вільного й дбайливого господарювання, підтвердили страви, якими за традицією пригостили гостя наприкінці його візиту. Кухарі Михайликівської їдальні подбали, щоб журналіст скуштував наїдків, приготовлених із продуктів, вироблених в «Агроекології». Йенсові смакувало все, але особливо здивувала каша із цільнозернової ярої пшеничної крупи й ряжанка, адже таких страв він ніде більше не куштував. 
Отже, дорожній блокнот німецького журналіста поповнився новими записами, які, напевне, знайдуть своє місце у майбутній книзі. А сам Йенс Мюлінг, заїхавши на один день у Полтаву, вирушив до Харкова. Він подорожуватиме Україною до кінця жовтня, причому, планує побувати й на Сході, щоб скласти власне враження й щодо подій в зоні АТО. Сподіваємося, що мандрівка буде корисною і німецькі читачі отримають цікаву неупереджену розповідь про нашу країну, наші багаті чорноземи, наших працьовитих людей.     
Галина Озерська 

Днями в нашому господарстві побував цікавий гість – журналіст з Німеччини Йенс Мюлінг, який збирає матеріал для написання книжки про Україну. В «Агроекологію» він приїхав спеціально, щоб побачити справжній український чорнозем і органічне господарювання.

Про «Агроекологію» редактор берлінської газети «Der Tagesspiegel» Йенс Мюлінг вперше почув у Німеччині від менеджера компанії «Біоланд Маркт» Ольги Гатманн. Пані Ольга – представник фірми-оператора органічного ринку, що працює в Берліні й має налагоджені зв’язки в Україні. Вона також нещодавно відвідала наше підприємство, де була приємно здивована багаторічною історією господарювання без пестицидів і агрохімікатів, тому порадила журналісту побувати саме в нас, аби скласти уявлення, що ж таке екологічно безпечна продукція і родюча земля. Тому Йенс включив Михайлики у маршрут своєї подорожі Україною.

Загалом Йенс Мюлінг був знайомий зі слов’янським світом і раніше. Уже 12 років життя у Східній Європі є його основною журналістською темою. Два роки він працював кореспондентом у Москві, подорожував Росією, результатом чого стала книжка про цю країну, що вийшла друком п’ять років тому. Також півроку журналіст працював у Києві. Він добре знає російську мову. Розуміє й українську, хоча розмовляти нею ще не навчився. А до написання книжки про нашу країну його спонукали події останніх двох років та реакція на них у Німеччині.

– У Німеччині зараз великий інтерес до України, – розповів Йенс Мюлінг. – Причина цього дещо сумна – події, пов’язані з Майданом, війною на Сході. Якщо три роки тому розмовляючи з друзями я помічав, що вони практично нічого про Україну не знають, навіть не впевнені, де саме вона розташована, то сьогодні знають набагато більше. Зокрема, завдяки тому, що про неї досить багато розповідають у новинах. Проте, у країнах Заходу, в тому числі й у Німеччині, уявлення про Україну здебільшого «чорно-білі». Тобто, вважають, що є Західна Україна, де всі розмовляють українською і хочуть бути ближче до Європи, і є Східна Україна, де живуть російськомовні мешканці, які більше схиляються до Росії. Але в Україні багато регіонів, є російськомовні люди, які живуть у Львові, а україномовні – у Донецьку. Існують різні думки щодо того, в якому напрямку має розвиватися країна. Тож, щоб дати німецьким читачам уявлення про різні регіони України, я вирішив об’їздити всю країну й написати про це книгу.

Щоб мати можливість зосередитись на роботі над книгою, журналіст взяв у редакції своєї газети творчу відпустку на чотири місяці. Редакція, до речі, підтримала проект, з часом у газеті має з’явитися уривок з майбутньої книги. Половину відпустки Йенс Мюлінг запланував витратити на поїздки країною, решту – на літературну працю. Тож понад місяць тому він вирушив в Україну. Перш ніж потрапити на Полтавщину, побував уже в багатьох областях на Заході й Півдні України, з’їздив у Крим. Щоб потрапити на півострів, довелося оформити багато різних дозволів.

У поїздках Україною німецький журналіст зустрічає багато різних людей, з якими розмовляє, намагається зрозуміти їхнє ставлення до життя, до того, що відбувається в країні. Але декого зрозуміти таки непросто. Наприклад, Йенс Мюлінг розповів про одну жінку, з якою довелося спілкуватися в Херсоні. Вона виросла на Уралі, але її батьки народилися в селі неподалік Львова. Вони були членами ОУН, але активної участі в діяльності організації не брали. Проте, лише наявності в списках націоналістів виявилося достатньо, щоб цих людей вислали з України до Сибіру. Йенса здивувало, що ця жінка почала йому розповідати, як добре жилося в радянських таборах, де нібито було й тепло, і одягом забезпечували… На зауваження журналіста, що люди поїхали в ці табори не добровільно, його співрозмовниця впевнено сказала: «А як Радянський Союз мав вчинити з бандерівцями?». Найбільше німецького репортера вразило, що вона таким чином виправдовувала те, як держава обійшлася з її власними батьками. А ще здивувало, що, живучи в Україні, ця жінка говорить, як людина з Росії, називаючи своїх співвітчизників, представників нинішньої влади словами російської пропаганди – бандерівці, фашисти… Доводилося мандрівнику з Німеччини зустрічати й людей, що не визнають штучне походження голодомору 1933 року, вважають, що виник він тільки через посуху й недорід.

Утім, більшість людей, з якими Йенс Мюлінг познайомився в нашій країні, налаштовані патріотично, до того ж – працюють, роблять свою справу на благо Батьківщини. Так, як це робить Герой України Семен Свиридонович Антонець, його родина, працівники заснованого ним ПП «Агроекологія». На німецького журналіста дуже велике враження справило знайомство з Семеном Свиридоновичем і Антоніною Семенівною Антонець, Глібом Віталійовичем Лук’яненком, науковцем Віктором Миколайовичем Самородовим, спеціалістами підприємства, а ще – все побачене як на Полтавщині, так і в ПП «Агроекологія». Вже на шляху від Полтави до Михайликів Йенс звернув увагу на те, що в наших краях народилося й жило багато знаменитих людей, приміром, письменник Микола Гоголь. До речі, виявилося, що наш гість добре обізнаний з постатями відомих українців. Так, під час перебування в «Агроекології» журналісту провели екскурсію меморіальною дачею В.Г. Короленка, і він розповів, що знає такого письменника. Знайома йому й постать науковця В.І. Вернадського. 

Поки їхали з Полтави, Йенс Мюлінг показав і свою небайдужість до стану довкілля. Так, йому зовсім незрозуміло, чому люди випалюють стерню, суху траву. Він зауважив, що в Німеччині такого не побачиш, в його країні за це карають. Правду кажучи, пояснити недбале ставлення до природи з боку наших громадян важко – й не тільки зарубіжному гостю. Адже скільки вже сказано й написано про шкоду від спалювання пожнивних решток і сухої рослинності, а запалений людьми вогонь продовжує нищити верхній шар ґрунту, рослини, дрібних тварин, забруднювати атмосферу… Тим більше, що й у нас за це існує покарання. Та де ті контролери й інспектори? Соромно… 

Та найбільше німецькому громадянину хотілося побачити український чорнозем. Проте, перше поле, біля якого зупинилися десь на межі Диканського й Шишацького районів, вражало не стільки чорноземом, скільки брилами висохлої землі, вивернутої плугом. На жаль, це був ще один зразок недбалого ставлення до землі. І тільки в «Агроекології» Йенс Мюлінг, нарешті, побачив те, чого прагнув, – живу землю. Розкопавши землю на одному з полів, В. М. Самородов розповів гостю про чорнозем, про дослідження відомого російського ґрунтознавця В.В. Докучаєва, про те, чим відрізняється ґрунт і господарювання на ньому в «Агроекології». Журналісту сподобалося все – від запаху землі до розповіді. А ще, за порадою Віктора Миколайовича, він вирішив наступного дня відвідати Полтавський краєзнавчий музей – спеціально, щоб побачити унікальну колекцію ґрунтів, зібрану Докучаєвим.  

Цікавим видалося спілкування гостя з С. С. Антонцем. Семен Свиридонович показав йому поля «Агроекології», тік, де золотилася щойно зібрана кукурудза. Аграрій зауважив, що нині дієтологи говорять про користь кукурудзяної каші, випічки з кукурудзяного борошна. Проте, органічне зерно кукурудзи чомусь ніхто не виробляє. Та й особливого попиту на нього в нашій країні не помітно.

Звісно, йшлося у розмові аграрія з журналістом і про чорнозем. Йенс Мюлінг висловив свої міркування щодо теми, яка його хвилює: «Страшно думати, що саме на цій землі – найкращій у світі – був голодомор. Це несумісно». На думку гостя, це підтверджує штучне походження голодомору. А Семен Свиридонович розповів, як потерпали свого часу і його батьки. 

Наскільки щедрою може бути українська земля за умови вільного й дбайливого господарювання, підтвердили страви, якими за традицією пригостили гостя наприкінці його візиту. Кухарі Михайликівської їдальні подбали, щоб журналіст скуштував наїдків, приготовлених із продуктів, вироблених в «Агроекології». Йенсові смакувало все, але особливо здивувала каша із цільнозернової ярої пшеничної крупи й ряжанка, адже таких страв він ніде більше не куштував. 

Отже, дорожній блокнот німецького журналіста поповнився новими записами, які, напевне, знайдуть своє місце у майбутній книзі. А сам Йенс Мюлінг, заїхавши на один день у Полтаву, вирушив до Харкова. Він подорожуватиме Україною до кінця жовтня, причому, планує побувати й на Сході, щоб скласти власне враження й щодо подій в зоні АТО. Сподіваємося, що мандрівка буде корисною і німецькі читачі отримають цікаву неупереджену розповідь про нашу країну, наші багаті чорноземи, наших працьовитих людей.     

Галина Озерська 

 


Назад до списку
Важлива розмова про живу землю: (зліва направо) С. Антонець, Й. Мюлінг, В. Самородов

Важлива розмова про живу землю: (зліва направо) С. Антонець, Й. Мюлінг, В. Самородов

© фото Ганни Козельської


Новини

07.06.17

Досвід з Полтавщини – у широкий світ

Цими днями на повну силу запрацював навчальний Центр органічного землеробства.

02.06.17

Дві династії на органічних теренах Європи

Для успішної роботи органічне землеробство потребує сучасної техніки, зорієнтованої саме на органічні технології. Утім, у всьому світі таку техніку виробляють лише кілька підприємств. І австрійська компанія Einböck – одна з них.

17.05.17

Аграрна Еліта України: надійність і стабільність «Агроекології»

12 травня у Національній філармонії України м. Київ відбулася церемонія нагородження переможців проекту «Аграрна Еліта України». Відзнаку цього авторитетного рейтингу в черговий раз отримало й наше підприємство.

01.05.17

Ціни на органічну продукцію ПП "Агроекологія"

Ціни на органічну продукцію рослинництва та продукти її переробки станом на 1 травня 2017 р.