Озима пшениця у посуху: експеримент, що триває

Нинішній рік видався непростим для українських хліборобів. Особливо непокоїла доля озимих, посіяних цієї осені. Адже відсутність дощів більше трьох місяців не давала приводу для оптимізму. І дійсно, статистичні дані говорять: на початок листопада в Україні озимі зійшли лише на 48 % площ. А як почувається озимина в нашому господарстві? 

Семен Свиридонович Антонець практично щодня об’їжджає поля, спостерігає, що відбувається на них, вносить необхідні корективи у роботу. 6 листопада учасником такої поїздки став доцент Полтавської державної аграрної академії Віктор Миколайович Самородов. Він з наукової точки зору мав оцінити стан посівів, наявність вологи в ґрунті, а також проаналізувати залежність цих параметрів від попередників та робіт, які проводилися на окремих полях.

Почали мандрівку з площ, які нинішнього року були зайняті під просо. Ці поля розташовані на схилах, тож Семен Свиридонович звертає увагу, що тут використана протиерозійна технологія – частина площі злущена, поверхня «кострубата», завдяки чому земля краще всотуватиме вологу. На іншій частині поля суцільною стіною стоїть стерня. Це сприятиме снігозатриманню, не дасть дощовим і талим водам змити родючий шар. Ці площі – підтвердження того, про що неодноразово говорив Семен Свиридонович: на схилах можна отримувати врожаї зернових і круп’яних культур, зберігаючи родючість ґрунту. Про те, що протиерозійна сівозміна дає добрий господарський результат, красномовно свідчать цифри: нинішнього року намолочено 600 т високоякісного органічного зерна проса, яке має високий попит на ринку органічної продукції. 

Прямуючи далі, раз по разу зупиняємося біля полів еспарцету. На різних полях рослини мають різний вигляд. Наприклад, на 165-гектарному полі ця культура в перший рік використання дала два укоси, отаву, що відросла, вже не чіпали. Незважаючи на посуху, рослини в гарному стані, на них зеленіє молоде листя, і є всі підстави вважати, що вони добре перезимують.

А ось поле, де еспарцет першого року використання заховався у бур’янах. Утім, нічого страшного в цьому нема. Бур’яни висохли, завдяки їхнім решткам і стерні еспарцету на полі краще затримуватиметься волога, сніг, а наступного року тут буде отримана потужна зелена маса. 

Поля з-під соняшника дивують потужною стернею, яка щетиниться, не даючи проїхати. Коли ми прямували сюди, то бачили подібне поле одного з фермерів, який після збирання соняшника злущив стерню. Семен Свиридонович зауважив, що восени цього робити не слід, адже ґрунт на такому полі швидше втратить вологу. В «Агроекології» за площі, на яких зараз стоїть соняшничиння, візьмуться вже коли вдарять морози. Тоді сухі підмерзлі стебла легко ламатимуться, і їх зіб’ють за допомогою шлейф-труби. Таким чином, тут і сніг буде затриманий, і повалені стебла стануть мульчею, і ґрунт підсохне лише на поверхні, утворивши тонку кірку, яку потім легко зруйнує ґрунтообробна техніка. А під цим підсохлим шаром збережеться волога. Важливо й те, що на цьому полі не буде ерозії. 

Ще одне вражаюче видовище – площі, де викладені кагати гною. Тут – ідеальний порядок. Площі розмічені кілочками, гній насипаний рівними довгими стрічками завширшки 15 метрів з 10-метровими інтервалами між ними. Технологія отримання з гною органічного добрива вже відпрацьована. Через певний час з кожних двох кагатів зроблять один. Завдяки цьому відбудеться перемішування маси, збагачення її киснем, процеси переробки органіки мікроорганізмами підуть з новою силою. 

А ось поле, де зеленіє жито, призначене на зелений корм. Семен Свиридонович розповідає, що сіяли його після дощу, що пройшов майже два місяці тому. Незважаючи на подальшу посуху, воно дало дружні сходи. Аграрій пояснює, що рослини використовують для свого росту вологу, яка конденсується у ґрунті (так звану підґрунтову росу). Віктор Самородов перевіряє стан рослин і задоволено констатує, що вони розвинули доволі потужну кореневу систему: деякі корінці досягли довжини 11 см, дотягнувшись таким чином до шару ґрунту, де є волога. Отже, це жито навесні дасть гарний урожай.

Навпроти – посів пшениці озимої. Попередником тут була люцерна. Потім на полі зійшла щириця, яку придискували. Таким чином, ця площа збагачена і азотом, і органікою. Озима пшениця тут дала сходи нормальної густини. У гарному стані й люцерна цьогорічного посіву. Вона, як і все довкола, чекає на дощі, задовольняючись вологою від роси й туманів.

Радує свіжою зеленню й оптимальною густиною поле озимої пшениці, попередником якої був еспарцет. Ця багаторічна трава була зрідженою, тому після скошування її в кінці червня приробили, не чекаючи відростання отави. Аж до посівної поле не оброблялося, завдяки чому тут збереглося достатньо вологи. Висіяна в 20-х числах вересня озимина її добре використала. У рослин добре розвинена коренева система, є вузол кущіння. Що ж до вологи, то вона тут – на глибині 15 см.

– Чудове поле, – коментує Віктор Самородов. – Такі зараз навряд чи де в Україні побачиш. Нещодавно в Києві була всеукраїнська нарада під головуванням міністра аграрної політики та продовольства Олексія Павленка, присвячена стану озимих в Україні. На неї привезли зразки пшениці озимої з різних регіонів. І рослин в такому гарному стані, як тут, не було. А ще на цьому полі зовсім немає бур’янів.

Ще одне поле озимини, де волога на глибині 10 см. Тут приробили сидерат вики. Пшеницю сіяли вже у жовтні, сподіваючись на дощ. Насіння дало добрі сходи, корінці дісталися вологи.

Утім, на жаль, такий результат не на всіх полях. Семен Свиридонович пояснює, що на частині площ використали як сидерат сумішку гречки з викою. Зелену масу заробили, коли зацвіла вика. Гречка в цей час уже мала у суцвіттях кілька достиглих зернин. Згодом ці зернини проросли і пізніше рослини гречки заробили як другий сидерат. 

Ця технологія насправді чудова: вона дає можливість отримати вдвічі більше органіки, ніж звичайна сидерація. Вирощена на такому полі пшениця дає найякісніше зерно. Утім, є й ризик: для отримання другого врожаю зеленої маси сидеральної культури потрібна додаткова волога. Якщо влітку йдуть дощі, технологія спрацьовує на сто відсотків. Якщо ж рік посушливий, як нинішній, вологи для зернових, висіяних після такої сидерації, може не вистачити. Тому й побачили на окремих полях рідкі сходи.

Також не отримали сходів на полі, де попередником була кукурудза на силос і внесений гній. Тут вологи замало, адже її використали рослини кукурудзи. Утім, волога є й на таких полях, тільки досить глибоко. На одному з них, наприклад, Віктор Миколайович знаходить її на глибині 15 см. Тут сходи слабенькі, проте їхні корінці тягнуться до вологи й виживають за рахунок підґрунтової роси. 

– Якщо підуть дощі й утримається тепла погода, це буде добре для озимини, вона ще зможе надолужити згаяне, – вважає Семен Антонець.

– Незважаючи на посуху, ми бачимо, що озимина зійшла практично скрізь, і сходи набрали потрібної густини, – зазначає Віктор Самородов. – Сама ідея безполицевого обробітку ґрунту виправдала себе й зараз. А якщо осінь буде волога, розтягнута в часі, це зможе виправити всі наслідки посухи.

Проте, виправити становище можна й по-іншому. Семен Свиридонович говорить, що навіть якщо поля, де озимина зійшла погано, навесні матимуть 50% запланованої густоти, тут можна буде підсіяти ячмінь і отримати фуражне зерно. Та й узагалі, хоча пшениця озима – одна з головних культур, завдяки біорізноманіттю на полях «Агроекології» посуха не стала трагедією для господарства. Так, у доброму стані посіви жита, багаторічні трави. Отже, худоба буде забезпечена кормами, а врожай зерна можна добрати за рахунок ярих культур.

Наприкінці поїздки на нас чекає сюрприз. Приїжджаємо на поле, де бачимо зелені рядки густої пшениці. Тут попередником був вико-овес, який зібрали на сінаж. Зерно пшениці сіяли в суху землю, але на кілька сантиметрів глибше, ніж звичайно. Завдяки цьому коріння швидше дісталося вологи, рослини зійшли досить дружно. Причому, у тому шарі, де розташоване коріння, ґрунт не просто вологий: стиснутий у руці, він зліплюється, що свідчить про достатню зволоженість. Звісно, коли тут проводили сівбу глибше, ніж звичайно, також був певний ризик. Але в даному випадку він виправдався.

Загалом під час об’їзду ми побачили принаймні п’ять експериментів з посівами озимини, закладених під керівництвом Семена Свиридоновича. Насіння висіяне по різних попередниках, на різну глибину, на полях по-різному проведена сидерація. І посуха яскраво показала результат тих чи інших агроприйомів. Безперечно, цей досвід гідний дослідження й узагальнення науковцями. А на підприємстві завдяки цим експериментам вже отримали відповіді на ряд суто практичних питань, які допоможуть обрати правильну стратегію посівної кампанії у майбутньому.

P.S. Вже за кілька днів після цього об’їзду нарешті пішов довгоочікуваний дощ. Озимина дочекалася такої потрібної вологи, збільшилися надії на добрий врожай.

Ганна Козельська