Полтавському студенту у Франції розповіли про… досвід Антонця

Щоб краще зрозуміти цінність того, що маєш, іноді треба поїхати десь далеко від Батьківщини. Наприклад, у Францію. Побувавши в цій країні студент Полтавської державної аграрної академії Антон Кравченко дізнався, що органічну продукцію там вирощують, застосовуючи досвід українського ПП «Агроекологія». 

Полтавець Антон Кравченко навчається на 3-му курсі факультету агротехнологій та екології ПДАА. Він – перший у родині, хто обрав професію агронома. На запитання, чому він, міський житель, вирішив здобути сільськогосподарську освіту, відповідає: «Переконаний, що Україна, як аграрна держава, має великі перспективи». Утім, хлопця цікавить сільське господарство не лише нашої країни. Тому вирішив подивитися, як господарюють наші сусіди у Західній Європі. Тим більше, що у студентів аграрної академії така можливість є: ті молоді люди, які навчаються не задля «галочки», мають добру успішність і серйозно опановують іноземні мови, можуть брати участь у різних програмах, які ПДАА проводить разом із західноєвропейськими партнерами. 

Антон взяв участь у конкурсі на стажування у Франції, який проводила Федерація обмінних програм Франція–Україна (FEFU). Успішно пройшовши співбесіду, він здобув право взяти участь у стажуванні першого рівня, яке передбачає проживання у французькій родині для глибшого опанування французької мови, знайомства з країною та її аграрним виробництвом. Тож улітку нинішнього року він вирушив до Франції, де провів два місяці.

Наш земляк потрапив до регіону Пуато-Шарант на заході Франції. Це – аграрний регіон, один із сільськогосподарських лідерів країни. Жив на фермі поблизу міста Ангулем. Родина фермера прийняла українця гостинно, ставилися до нього, немов до рідного сина. Проте, стажування – не відпочинок на курорті. Тож і працювати довелося разом з усіма – господарями й найманими робітниками. Ферма виявилася типовим французьким господарством – з тих, які існують десятками, а то й сотнями років, і переходять у спадок із покоління в покоління. Антону розповіли, що французи, які мають землю, дуже її цінують. Хоча в країні існує вільний ринок землі, а її гектар коштує в середньому 7 тис. євро, фермерські родини ставляться до неї, як до великої коштовності, і намагаються не продавати, а продовжувати традиційну аграрну справу. З недовірою вони ставляться й до іноземців, які скуповують тисячі гектарів.  

Ферма, на якій стажувався полтавець, – середня за розміром для Франції. 62-річний фермер Жан-Поль і його родина (дружина й сини) господарюють на площі 144 га. І це не просто господарство, а органічне, або, як називають їх у Франції, біологічне. Один із синів живе окремо, але працює на батьківський фермі. Другий у цей час закінчував здобувати сільськогосподарську освіту, щоб прийняти справи у батька, якому вже важко працювати на сьомому десятилітті життя. На фермі є й наймані робітники. На той час їх виявилося шість. Доглядають всі за посівами зернових, під які тут відведено більшу частину землі, і за 8 га овочів у відкритому ґрунті та теплицях.

Антон Кравченко – з тих людей, які вважають, що органічне землеробство – найперспективніший напрямок сільського господарства. Звісно, йому було цікаво дізнатися, як же виробляють чисті продукти без гербіцидів, інших агрохімікатів та мінеральних добрив у Франції. Щиру радість і гордість викликало те, що в цій країні у справі органічного землеробства рівняються на досвід Семена Свиридоновича Антонця. 

– Виявилося, що фермери, з якими довелося спілкуватися, знають про Україну насамперед як про країну, де живе Семен Свиридонович, – говорить хлопець. – Крім цього, вони знають хіба що Чорнобиль і горілку. Щоправда, в їхніх аграрних журналах і газетах ще пишуть про те, що українські продавці зерна подекуди збивають ціни на нього в Європі. А Семен Антонець для французьких органічних фермерів – найбільший авторитет у біологічному землеробстві, лідер, на якого вони рівняються, чий досвід використовують. Про Семена Свиридоновича у Франції друкують статті, показують відеосюжети.  

У тому, як працює французький фермер, можна легко впізнати елементи тієї системи, яку застосовують в «Агроекології». Хоча, звісно, є й відмінності. Так, Жан-Поль займається лише рослинництвом. Ніяких тварин він не утримує. Тут зовсім інша земля, клімат. Коли Антон вперше побачив землю на фермерських полях – був дуже здивований. Ґрунт тут глинистий, у ньому багато вапнякових уламків і навіть великих брил. А на глибині приблизно 30 см залягають суцільні шари вапняку. Та ще більше хлопця здивувало, що на такій бідній, кам’янистій землі французи примудряються отримувати добрі врожаї. 

Звісно, для цього треба добряче попрацювати. Тим більше, що органічну продукцію вирощувати важче. Наприклад, необхідно захистити рослини від бур’янів. Жан-Поль розповів стажеру, що чистоти посівів він досягає завдяки трьом елементам технології: дотриманню сівозмін, механічному знищенню бур’янів і вирощуванню багаторічних трав. На одне й те саме місце кожна культура повертається через 5–7 років. Багаторічні трави, а саме – люцерну, фермер вирощує ще й для того, щоб збагачувати землю біологічним азотом, який добувають з повітря бульбочкові бактерії. Оскільки в самого фермера немає тварин, траву люцерни він продає колегам. Покупці приїжджають на поле, самі скошують траву й вивозять зелену масу. Наприкінці використання люцерни, отаву зрізують за допомогою культиватора, залишаючи корінці в ґрунті. Використовують і вирощування багаторічних трав з підсівом зернових. До речі, тут застосовують лише мілкий обробіток ґрунту. Основні знаряддя для цього – культиватори й дискові борони. Звісно – жодних плугів. 

У вирощуванні овочів – свої особливості. Значна частина їх зростає в теплицях, решта – у відкритому ґрунті. Клімат у цій частині Франції досить посушливий, спекотний. Тому використовують крапельне зрошування. Щоб отримати добрий врожай, овочі необхідно удобрювати. Добрива використовують органічні – сухий гранульований кінський гній. Його купують у мішках по 100 кг. Кілограм таких гранул коштує 15 євроцентів. Для підживлення городини їх розмішують з водою в резервуарі, з якого подається вода в систему крапельного зрошення. Таким чином, рослини отримують відразу й полив, і підживлення. Переваги такої системи очевидні: є можливість точно дозувати воду й добрива, а водночас і заощаджувати їх. У господарстві Жан-Поля вирощують баклажани, помідори, цукіні, кабачки, спаржеву квасолю, артишоки, кавуни, дині. На овочевих плантаціях також дотримуються сівозмін, а в теплицях городину вирощують через рік, чергуючи отримання врожаїв із чистим паром. Боротьба з бур’янами проводиться за допомогою ручного прополювання. Дбайливо ставляться тут до пожнивних решток. Так, залишки рослин артишоку злущують дисковими лущильниками. Бадилля інших овочів закладають в компостні ями для отримання добрив. До речі, наш земляк під час стажування доглядав саме за овочами. Доводилося і прополювати їх, і збирати, і переносити на склад.

Цікаво, що, попри м’якший, ніж в Україні, клімат (тут неподалік – океан, холодної зими практично не буває), французи не дуже добре переносять спеку. Тому в найспекотніші часи, а іноді – й дні, тут ніхто не працює. Люди не виходять з будинків, або взагалі виїжджають в інші регіони чи країни. Нашому ж земляку спека зовсім не дошкуляла: звик до неї в Україні, де останніми роками висока температура влітку вже нікого не лякає. 

Органічна продукція у Франції коштує набагато дорожче, ніж звичайна. Наприклад, спаржева квасоля, яку вирощує фермер, дає врожай 8–12 ц/га. Тонна цього овочу коштує 2700 євро. Проте, така продукція має неабиякий попит. Антон Кравченко зміг у цьому переконатися. Зібрані овочі на фермі зберігають у спеціальному сховищі з охолодженням. Раз на тиждень, по вівторках, просто тут, на місці, влаштовують день реалізації продукції. На нього з’їжджаються мешканці навколишніх населених пунктів і купують свіжу городину. По п’ятницях фермер везе продукцію на продаж в інші містечка. Так, двічі на місяць він їздить з товаром до міста Ангулем, і ще двічі – до містечка Шасань. Побував у цих місцях і Антон Кравченко.

В Ангулемі реалізація органічної продукції відбувається на спеціалізованому ринку для біовиробників. Сюди привозять овочі, сири, різноманітні хлібобулочні вироби. А в Шасані відбуваються міні-фестивалі біопродукції. Проходять вони ввечері, і збирається на них до півтисячі французів з усієї округи. Не лише продають і купують, а ще й зустрічаються з друзями й колегами, спілкуються, відпочивають. Місце фестивалю обладнане будиночками-павільйонами, як на ярмарках, сховищем з холодильником. Продають тут різний товар, в тому числі – й органічні овочі та зерно. Але біопродукцію можна купити й у великих містах, де в кожному супермаркеті є спеціалізовані відділи. Дорогі, але екологічно безпечні продукти мають добрий попит і тут. 

Під час поїздок на ринки й ярмарки, а також екскурсій країною, на які їздив у вільний час (наш стажер мав два вихідних на тиждень), Антон Кравченко багато дізнався про те, як живуть французи. Сподобалося хлопцеві, що в селах тут дуже дружні люди. Вони полюбляють збиратися разом, розмовляти, спільно вирішувати різні питання. Але їхній менталітет помітно відрізняється від українського. Так, вони мають здебільшого соціалістичні погляди. Утім, великою політикою майже не цікавляться, на вибори приходить доволі невисокий відсоток виборців. Цікаво, що у Франції – дуже високі податки, проте громадяни країни зносять це досить терпляче. Антону розповіли, що заробивши за рік, приміром, 50 тис. євро, половину доведеться віддати державі. Власне, через це з країни поїхав, наприклад, відомий актор Жерар Депардьє. Простим дрібним виробникам теж інколи доводиться не солодко. Українець познайомився з фермером, який має 60 га землі. Виявляється, з такої площі важко прогодувати родину. Тому він ще додатково наймається на роботу до сусідів. Але тутешні люди не переймаються. Живуть вони здебільшого просто, за великими статками не ганяються. Тут майже немає розкішних автомобілів: 90% населення їздить на недорогих французьких авто. Немає, принаймні, у селах, великого розшарування громади на дуже багатих і дуже бідних. Дотепер французи цінують сім’ю, традиції, намагаються передати дітям власну справу. 

Під час перебування у Франції Антон Кравченко побував у тих місцях, побачити які давно хотів. Двічі їздив до Парижу, побував у Бордо. З міста Коньяк привіз пляшку справжнього французького коньяку, ще й органічного. Полтавець мріяв побачити Версаль, побувати в Луврі. Ці його мрії також збулися. Зокрема, в Луврі, обійти який за одне відвідування нереально, насамперед пішов до знаменитої картини Леонардо да Вінчі – Мони Лізи. У залі, де вона виставлена, побачив сотні людей. Тож, щоб роздивитися картину, довелося пробиратися до неї крізь натовп.

Загалом Франція хлопцеві сподобалася, він багато чого побачив, дізнався, краще вивчив мову. Але подорож наштовхнула й на роздуми. Антон Кравченко переконаний, що Україна, з її чорноземами, багатша за Францію, і українці мають жити краще. І сподівається, що зрештою так і буде.

Наступного року хлопець знову збирається до Франції. Він знову виграв конкурс програми обміну. Влітку поїде в цю західноєвропейську країну на три місяці на стажування другого рівня, під час якого вивчатиме агрономічну справу у великому насіннєвому господарстві. Антон впевнений, що це також допоможе йому в опануванні обраної професії.

Ганна Козельська