Виставка «BioFach» проводиться вже не перший рік. Організовують їх GIZ та Східний Комітет німецької економіки. Експозиції виставки відображають розвиток органічного сільського господарства в Європі. У великому залі представлені органічні продукти та обладнання, покликане полегшити й удосконалити працю селян. Тут були трактори, сівалки, різні агрегати для обробітку ґрунту, висаджування розсади тощо. Серед них – і такі «розумні», як, наприклад, культиватор, який «бачить» рядки рослин і проводить обробіток ґрунту, автоматично їх оминаючи. Були виставлені препарати для біологічного захисту рослин. Їх презентували як виробники, так і науковці, що проводять відповідні розробки.

Особливе місце на виставці займали органічні продукти харчування – крупи, мюслі, хлібобулочні вироби, соки, пюре, пиво, ковбаси тощо. Поруч можна було побачити обладнання для виробництва цих продуктів, розраховане, насамперед, на дрібний – фермерський, сімейний бізнес. Зацікавили, наприклад, міні-цех із виготовлення пива, апарат для виробництва фруктових та овочевих соків, міні-екструдер для переробки зерна на круп’яні продукти, «молокомати», які автоматично відмірюють покупцеві потрібну кількість молока, та багато іншого цікавого устаткування. Не забули організатори й про пакунки та етикетки: все це можна надрукувати на спеціальних принтерах просто у себе на фермі, не звертаючись до послуг видавництв і типографій.

Сертифіковані садиби німців. І українців?

Багато важливого довелося дізнатися під час подіумної дискусії «Органічне сільське господарство в Україні: можливості та перспективи розвитку». З цікавими доповідями виступили керівник робочої групи з аграрної економіки Східного комітету німецької економіки Ґерлінде Зауер, керівник проекту «Розвиток ринку органічної продукції в Україні, 2012 – 2016» (Дослідний інститут органічного сільського господарства) Тобіас Айзенрінґ, українські гості – начальник відділу землеробства Міністерства аграрної політики та продовольства України Анатолій Рудюк, народний депутат України Максим Бурбак, інші члени делегації. Йшлося про досвід розвитку органічного виробництва та ринку органічної продукції в Європі, її сертифікацію, перспективи розвитку цієї діяльності в Україні.

Цікаво, що у європейських країнах, в тому числі – Німеччині, особлива увага приділена дрібним виробникам. Сертифікацію тут проходять не лише фермерські господарства, а навіть окремі садиби громадян. Отже, будь-яка родина, дотримуючись певних вимог до обробітку ґрунту, застосування засобів захисту рослин тощо, може стати виробником органічної продукції, в тому числі – й на власній присадибній ділянці. При цьому ніхто не намагається отримати надприбуток: ціни на органічну продукцію вищі від звичайних в середньому лише на 40%. Натомість німці, дбаючи про своє чесне ім’я, виробляють лише якісний товар. Наприклад, усі пивовари, більшість з яких мають невеличкі броварні, домовилися, що виготовлятимуть цей напій лише з води, зерна і хмелю. Тобто – ніяких консервантів, поліпшувачів смаку, барвників і тому подібної «хімії» у його складі не буде. І вони неухильно дотримуються цієї угоди.

Відразу подумалося: чим не приклад для наших селян? Адже люди, які живуть на території ПП «Агроекологія», мають чудові стартові умови – навколо сіл чисті, оздоровлені землі. На жаль, багато власників паїв, що самостійно працюють на своїх ділянках, а також орендарі земельних наділів все ж обробляють поля пестицидами. Те саме відбувається й на власних городах селян. Але ж, застосовуючи органічні технології на власних паях чи городах, можна господарювати не гірше, ніж німці, вирощувати якісну продукцію без шкоди для здоров’я людей та навколишнього середовища, харчувати свою сім’ю екологічно чистими продуктами, а налагодивши збут продукції, ще й заробляти непогані гроші самостійно чи, наприклад, у складі кооперативу. Це справа, якої реально потребує суспільство.

Монастирські корови і прадавня пшениця

Утім, повернемося до нашої подорожі. Звісно, всі її учасники чекали екскурсій на виробництво. Їх було кілька. Особливо запам’яталися відвідини бенедиктинського монастирю Планкштеттен. Обитель має 5 га території двору та 120 га сільськогосподарських угідь (100 га – ріллі, 20 га – пасовищ), на яких з 1994 року повністю ведеться органічно-біологічне господарювання. Основний напрямок діяльності – вирощування м’ясної худоби та свиней.

Тут утримують до сотні голів великої рогатої худоби, з яких 45 – корови. Технологія утримання потребує якнайменших затрат праці та матеріальних ресурсів. Цілий рік худоба перебуває на свіжому повітрі. Для захисту від снігу, вітру, дощу є сарай, який з’єднаний із загонами, де корови гуляють. Використовується безприв’язна система утримання тварин на глибокій підстилці. Щодня у приміщення завозять свіжу солому, а гній видаляють раз на кілька місяців. Годівниці розташовані під навісами. Телята від народження залишаються разом із матерями й ростуть на підсосі. Зрозуміло, що цих корів не використовують для отримання молока.

Дещо схожа й система утримання свиней, які також цілий рік мають вільний вигул, але від морозу чи інших несприятливих погодних умов можуть захиститися у встановлених в сараї будочках. Загалом тут утримують 100 голів свиней.

Гній великої рогатої худоби та свиней складують на спеціально облаштованих майданчиках, рідка фракція з яких стікає у окремі «басейни». Зрештою гній перетворюється на добриво, яке використовують у рослинництві.

Сільськогосподарські культури – пшеницю, картоплю, кукурудзу, горох, соняшник, бобові трави – у монастирському господарстві вирощують на порівняно невеликих площах. Більшу частину площ відведено під зернові. Причому, на 20 га – вирощують пивоварні сорти ячменю та пшениці, призначені спеціально для виготовлення пива. На 17 га тут вирощують прадавній вид пшениці – двозернянку, який, разом з іншим майже забутим видом – однозернянкою, останнім часом стає у Європі дедалі популярнішим. Незважаючи на те, що ці сорти пшениці значно поступаються за врожайністю пшениці озимій, вони перевершують її за своїми пекарськими, пивоварними властивостями та смаком.

Переробка й збут продукції відбуваються також переважно у монастирі. Тут забивають худобу і переробляють м’ясо на ковбаси, шинку тощо. Зерно використовують для випікання хлібобулочних виробів у монастирській пекарні. Встановлена окрема механізована лінія для сортування картоплі. Усю продукцію реалізовують у власному магазині, де також продають продукцію інших органічних виробників, зокрема – овочі. Більшу частину вирощеного на монастирських полях зерна відправляють на підприємство-партнер – Ріденбурзьку броварню, де з нього варять три сорти традиційного Планкштеттенського пива.

Привертає увагу те, що монастир намагається бути незалежним у своїй діяльності, і не лише у виробництві, переробці й продажу продукції. Тут вирощують корми для своєї худоби. Виробленими в господарстві продуктами забезпечують власну кухню. Крім того, монастир має незалежне енергопостачання: на дахах кількох будівель встановлені сонячні батареї. Отже, маємо приклад того, як, за розумної організації діяльності, можна не просто займатися органічним виробництвом, а мати цілком самодостатнє господарство.

Справжнє пиво Ріденбургу

Після Планкштеттена ми побували у Ріденбурзькій броварні. На органічні рейки це, порівняно невелике, підприємство почало переходити в 1989 році. Тут звели нову будівлю, почали використовувати чисту воду з власних свердловин, перевели холодильну техніку на екологічно нешкідливі технології. З 1994 року всі сорти пива в броварні виробляють повністю з органічних інгредієнтів. Пізніше тут відмовилися навіть від фільтрації пива. З 1997 року Ріденбурзька броварня співпрацює з монастирем Планкштеттен. Продукція підприємства надходить до торгівельної мережі органічних продуктів по всій Німеччині, а також експортується у вісім європейських країн. Звісно, ми не могли, побувавши тут, не скуштувати місцевого пива, і переконалися, що воно дійсно якісне й смачне.

Багато вражень ми отримали не лише від ознайомлення з сільським господарством Німеччини, але й від екскурсій по місту Нюрнбергг. Після Другої світової війни воно було майже повністю зруйноване, але німці ретельно його відбудували. Зараз тут можна побачити чимало цікавих історичних і архітектурних пам’яток. Причому, всі будівлі у гарному, доглянутому стані, як, до речі, й вулиці міста. І хоча воно справляє враження типового європейського міста з великою історією, тут поруч мирно уживаються старовина й сучасність. Наприклад, міський ландшафт прикрашають скульптури сучасних митців, які виглядають досить незвично, але мають філософський зміст.

Під час поїздки ми побачили чимало нового й цікавого, а головне – переконалися, що органічне сільське господарство надзвичайно потрібне людям. Кожен прагне споживати якісні безпечні продукти та існувати в умовах, які не завдають шкоди здоров’ю. Приклад німецьких фермерів яскраво показав, що така діяльність має ще й великий економічний ефект, адже зараз якість вироблених продуктів є одним з основних факторів їх конкурентоспроможності на ринку. Поряд з цим органічне господарювання підвищує вартість земельних ділянок, є умовою для залучення інвестицій.

Можливо, через деякий час і селяни наших сільських рад з власних городів запропонують продукцію з маркою «органічна продукція», а садиби будуть сертифіковані, як органічні. І до нас у села люди їхатимуть повчитися, як на найкращих у світі чорноземах у домашніх умовах можна вирощувати продукцію без отрути.