Пошук найкращих рішень для органічного землеробства триває

8 серпня у нашому господарстві побували науковці, які разом із Семеном Свиридоновичем Антонцем продовжують втілювати його ідеї з удосконалення культиваторної лапи. Цього разу ми приймали представників Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича Національної академії наук України – завідувача відділу № 10 диспергування матеріалів і пластичної деформації прокатуванням, члена-кореспондента НАНУ, доктора технічних наук, професора Казбека Гогаєва і старшого наукового співробітника цього відділу, кандидата технічних наук Сергія Волощенка. Ознайомитися з новими розробками приїхали також науковці з Полтавської державної аграрної академії – перший проректор Павло Писаренко, декан факультету механізації Ігор Дудніков, доцент кафедри екології та ботаніки Віктор Самородов, молоді науковці, що тільки починають свій шлях у науці.

Культиваторна лапа – винахід далеко не новий. Понад 140 років тому, в 1867 році, перший у світі культиватор – і що цікаво! – практично з такою ж, як і зараз, лапою на Всесвітній виставці в Парижі представив український поміщик і винахідник з Катеринославщини Василь Григорович Христофоров. Пристрій Христофорова «для розпушування та очищення від бур’янів верхнього шару ґрунтів і проріджування сходів» дуже зацікавив відвідувачів і організаторів виставки. Важливо й те, що культиватор мав універсальні властивості, після певних невеликих змін міг використовуватися для різних потреб землеробства. Винахідник повернувся з Парижа з Великою золотою медаллю. Паризьке Товариство промисловості та інженерно-технічних мистецтв прийняло Василя Христофорова до своїх лав як почесного члена.

Відтоді з'явилося багато модифікацій і самого агрегату, і його робочого органу, призначеного для потреб різних систем землеробства, однак ідеалу досі не досягнуто. Над цим і продовжує працювати С. С. Антонець. Співпраця ведеться з різними науковими й технічними установами. Інститут матеріалознавства – одна з них. Науковцям замовили партію експериментальних культиваторних лап. Їх і привезли цього дня представники інституту.

Форма нових лап, самої стріли, ріжучої кромки – це розробка Семена Свиридоновича. Щоб подовжити термін служби робочого органу, добитися, щоб лапи були постійно гострі, було розширено підошву стріли. У процесі роботи ріжуча кромка стиратиметься і таким чином самозагострюватиметься, а знос усієї лапи уповільниться. Зроблені ці лапи з унікального чавуну, формула якого – результат тривалих досліджень та експериментів династії вчених, батька й сина Михайла та Сергія Волощенків. Про унікальність цього металу свідчить уже те, що подібного до нього чавуну навіть у США виробляють лише 80–100 т на рік. Лапи вироблені не штампуванням, а литтям, що розширює можливості щодо їх формування, внесення необхідних змін.

Науковці привезли десять нових лап трьох модифікацій; усі вони мають індивідуальні номери, тому що різняться не лише формою, а й складом металу. Чотири з них встановлені на культиватор "Квант-12", з їхньою допомогою вже оброблено кілька полів. Решта лап двох модифікацій призначені для культиватора КСУ-8. Усі вони будуть використані під час осінніх польових робіт, за результатами яких можна буде зробити певні висновки про те, наскільки вдалося втілити ідеї С. С. Антонця і чи потрібно ще щось доробляти в цих моделях.

Першу з привезених лап встановили на культиватор "Квант-12" просто в полі, у присутності науковців. Це зайняло лише кілька хвилин. Проте й тут Семен Свиридонович планує в майбутньому зробити удосконалення. Адже, щоб замінити всю лапу або саму стрілу зараз потрібно відгвинтити кілька болтів. Щоб зробити цю операцію зручнішою та ще швидшою, краще використати якусь защіпку – над її формою ще треба поміркувати. Також планується змінити форму стійки. Зараз вона пряма, має кути, через що в процесі роботи на неї чіпляються зрізані рослини. Щоб цього уникнути, є ідея зробити стійку серпоподібною.

Спілкування науковців зі знаменитим аграрієм було цікаве і плідне. Звісно, насамперед мова йшла про проблеми сучасного українського сільського господарства й машинобудування. Сергій Волощенко стурбований зокрема тим, що зараз Україну заполонила імпортна сільськогосподарська техніка.

– Скільки ще ми годуватимемо закордонних виробників?! – запитує вчений. – У нашій країні є багато розробок, які не гірші за імпортні. І виготовляти їх значно дешевше. Особливо це стосується навісних агрегатів. Зокрема, ми робимо культиваторні лапи, які працюють 3–4 сезони. Один із варіантів потрапив до Семена Свиридоновича, він звернувся до нас, і ми почали співпрацю. Упевнений, що майбутнє України – за аграрним сектором.

Але говорили не тільки про конкретні питання механізації. Зачепили й проблеми більш широкі, суспільні, екологічні, що стосуються кожного громадянина нашої країни.

– Сьогодні у всьому світі люди стурбовані тим, що продукти харчування отруєні хімікатами, – поділився наболілим С. С. Антонець. – Тому й піднімається хвиля органічного землеробства. На жаль, в Україні про це більше говорять, ніж роблять або підтримують на практиці. Та чому б нам не вирощувати чисту продукцію?! Зараз на перше місце в технологіях рослинництва ставлять гербіциди, хоча цілком можливо вести органічне землеробство, відтворювати родючість ґрунту і вирощувати чисту продукцію без використання гербіцидів. Для продуктивної роботи потрібно лише мати відповідний культиватор. Коли ми вперше використали лапу, зроблену в Інституті матеріалознавства, вона пройшла 10 тис. км і залишилася гострою. Тепер будемо випробовувати десяток лап, виготовлених на наше замовлення.

Цікаво, що спочатку академік Казбек Гогаєв дещо скептично поставився до можливості співпраці з ПП «Агроекологія».

– Коли академік Микола Васильович Новіков запропонував мені виготовити таке замовлення, я сказав, що працюватиму лише за готовими кресленнями, – згадує він. – Але, побувавши вперше у господарстві й познайомившись із Семеном Свиридоновичем, зрозумів, наскільки це глибока людина й наскільки його ідеї актуальні. Тому, вислухавши його пропозиції, взявся робити потрібні лапи навіть без креслень, орієнтуючись лише на пояснення автора. І ці пояснення виявилися настільки чіткими й зрозумілими, що мені не треба було навіть бачити їх на папері.

Усі учасники розмови були одностайні в тому, що співпраця науковців і аграріїв здатна вирішити завдання забезпечення українців якісним харчуванням. Добре, що є люди, завдяки яким така співпраця й реалізація ідей можлива. Один з них – Семен Свиридонович Антонець, який попри всі труднощі й перепони вже майже 40 років обробляє землю за допомогою ґрунтозахисних технологій, не використовує пестицидів, мінеральних добрив. Це й академік Борис Євгенович Патон, який у важкі часи зберіг Національну академію наук України, не давши знищити вітчизняну науку. Зараз труд цих людей є, без перебільшення, національним надбанням. І завдання тих, хто наділений владою, хто зобов’язаний, відповідно до своїх посад, дбати про майбутнє нації, – не загубити справу цих видатних українців, поставити їхній досвід на службу всій Україні.

Ганна Козельська

Назад до списку