«Людиною йду по землі»

Напередодні ювілею Семена Свиридоновича Антонця Полтавська обласна державна телерадіокомпанія «Лтава» на замовлення Держкомтелерадіо випустила новий документальний фільм «Людиною йду по землі». Автори стрічки показують глядачам постать знаменитого аграрія у нерозривному зв’язку з людьми, селом, рідною землею.

Саме зі слів про землю, ставлення до неї починається фільм. «Прикриваючись скороминучими соціальними і політичними лозунгами, нещадно експлуатуємо, витоптуємо, грабуємо її. Та все ж гріє душу той факт, що з поміж мільйоноликих землян є ті, котрі з перших кроків своїх пов’язані нерозривною життєдайною пуповиною з рідною землею. Таким знає Полтавщина, Україна, Європа і весь світ нашого земляка Семена Свиридоновича Антонця», – розповідає тележурналіст Микола Ляпаненко. А далі автори намагаються дослідити феномен цього зв’язку, показавши життєвий шлях героя картини.

Розповідь відбувається на тлі документальних кадрів, де ми бачимо, як змінювалося сільське господарство починаючи з днів дитинства Семена Свиридоновича. Він пам’ятає, як пшеницю косили косами, складали у снопи, вручну молотили, і як полегшили труд селян трактори й перші комбайни. І він сам доклав багато зусиль для того, щоб нинішнє ПП «Агроекологія» мало потужну сучасну техніку, в тому числі – унікальну, зроблену за його ідеєю. Змінювалися й технології. Від майже натурального господарства через індустріалізацію і хімізацію – до розуміння того, що продукція полів і ферм має бути чистою, не завдавати шкоди споживачам і довкіллю. Про все це протягом всього фільму говорить сам Семен Свиридонович.

Мудрі слова головного героя йдуть від самого серця й призначені кожному, хто дивитиметься фільм. Причому, набагато більше він розмірковує не про технології, а про людей, ставлення до них, місце кожного в цьому житті. «Попереду треба поставити людину, – він повторює цю свою знамениту фразу і пояснює, що має на увазі. – Це значить, виховання цієї людини, працевлаштування, піклування, щоб людина творила». І з прикрістю наводить приклади того, що зараз цей принцип забутий. Турбує Семена Свиридоновича і доля села, адже навіть саме поняття «село» замінюють на розпливчасте «сільська територія». Відповідаючи на запитання журналістів, розмірковує про те, що таке щастя, любов, зрада. І про що б не говорив Семен Свиридонович, головне в його словах – любов до людей, праця заради них.

Здобутки С. С. Антонця, його життєву позицію підкріпляють слова відомих людей – Героїв України, аграріїв, науковців, які говорять в фільмі про значення діяльності Семена Свиридоновича для всієї держави і людства, про необхідність збереження й поширення його досвіду. 

Дивлячись фільм, вкотре дивуєшся, як багато може ввібрати у себе одне людське життя, наскільки здатне вплинути на процеси, що відбуваються у науці, виробництві, суспільстві. І як добре, що є такі люди, як Семен Свиридонович, котрі беруть на себе цю нелегку ношу новаторства, змін, досягнення великої мети. І ця документальна стрічка про нього – привід не лише ще раз доторкнутися до життя великої людини, а й переосмислити власне місце в цьому світі, щоб зробити його хоча б трішки кращим і добрішим.

А працювала над документальним фільмом «Людиною йду по землі» творча група, до складу якої увійшли одні з кращих фахівців ОДТРК «Лтава» – Микола Ляпаненко, Дмитро Старіков, Олександр Іващенко, Валерій Пашнін, Петро Сливка, Наталія Іванченко, Лариса Шаповалова, Сергій Мохунь, Олена Шарбенко. 

Галина Озерська