Складові успіху

 

«У першу чергу потрібне бажання працювати», – так відповідали на запитання про те, що необхідне для досягнення успіху, всі, з ким довелося поспілкуватися на МТФ №4. Судячи по цьогорічних здобутках колективу ферми, таке бажання тут мають.
За 10 місяців 2015 року на МТФ №4 підняли валовий надій молока на 119 т порівняно з аналогічним періодом торік. Це – кращий результат серед молочнотоварних ферм. Вагомих результатів досягнуто у роздоюванні первісток: надій по першій лактації тут становить 5165 кг. За цим показником колектив ферми вийшов на друге місце по господарству, поступаючись лише МТФ №2. Найкращі результати на підприємстві у оператора штучного осіменіння МТФ №4 Інни Михальченко за кількістю осіменінь на плодотворне і за тривалістю сервіс-періоду. 
Щоб краще зрозуміти, як працівники ферми вийшли на такі результати, запитую про це у головного зоотехніка нашого підприємства Олени Кришталь. Сподіваюся дізнатися про якісь особливі зоотехнічні прийоми, та натомість чую: «Тут дуже добра взаємодія між завідуючим фермою Анатолієм Бейгулом та його заступником Сергієм Ярошем. Кожен із них завжди знає все, що відбувається на фермі, і не лише у свою зміну, а й у зміну колеги. Це допомагає чітко організувати роботу в підрозділі протягом всього дня. А ще подивись, як працюють їхні передовики». Що ж, слушна порада. Отже, наступного дня вранці вирушаю на ферму.
…Все навколо затягнуте густим туманом, але погляд раз по разу вихоплює з нього ознаки того, що на фермі йде напружена праця. Ось біля корівника машина, на яку вивантажують гній, крізь одні ворота видно, як роздають солому, а з інших чути, що погонич жене корів на доїння. Тихо й порожньо лише в кабінеті керівництва. Після пошуків і розпитувань знаходжу заступника завідуючого фермою Сергія Яроша – а в цей день зранку саме його зміна – в приміщенні для нетелей. Дізнавшись про мету мого візиту, замислюється, а потім говорить те, що, в різних варіаціях, я почую цього дня ще не один раз: 
– Головне – бажання працювати й старання.
А потім Сергій Григорович починає розповідати про тих, навколо кого гуртується колектив, завдяки чиїм діловим якостям і особливому трудовому характеру вдається отримати добрі результати на різних ділянках роботи, а у підсумку – й загалом на фермі.
– Олена Юріївна Кулага – доярка, яка працює на роздої корів у пологовому відділенні. Це дуже важка робота. З коровами великих проблем немає. А от коли роздоює первісток, та ще й яка норовиста трапиться, – тоді треба до кожної особливий підхід шукати. Жінка добросовісна, завжди звертає увагу на стан здоров’я худоби. Якщо є підозра на мастит, або ендометрит, або корова шкутильгає, – Олена Юріївна обов’язково повідомить про це керівництво чи ветлікаря, й поки тварину не огляне спеціаліст, не дозволить перевести її на доїння в гурті.
– Надія Олександрівна Сухоняк і Олена Петрівна Крамар – доярки на «Ялинці». Дуже добросовісні працівниці. Не буває такого, щоб робили поспіхом, намагаючись швидше піти додому. Працюють спокійно, спостерігають, як почувається та чи інша корова, знають майже кожну тварину. Коли помічають, що з коровою якась проблема, відразу ставлять до відома ветеринара. Завжди правильно обробляють вим’я, використовують лише чисті серветки. 
– Тетяна Пилипівна Зливко – доярка приміщенні, де лікують корів. Велика заслуга Тетяни Пилипівни в тому, що вдається швидко вилікувати корів від маститу. Коли ветеринарним лікарем на фермі був Юрій Лісовий, він дуже добре налагодив лікування тварин, високо підняв планку якості ветеринарного обслуговування. Та, водночас, і Тетяна Зливко, проводячи доїння корів із маститом, завжди знаходить індивідуальний підхід до кожної тварини, робить свою справу уважно, не поспішаючи. Завдяки таким фахівцям у нас не бувало одночасно більше трьох корів із маститом.
– Ольга Анатоліївна Литовчак – телятниця. Вона для телят як мама чи няня у дитсадку. Доглядає, напуває, миє, навіть розмовляє з ними. Може на роботу прийти раніше, або після роботи затриматися біля тваринок. Завдяки цьому вирощує гарний молодняк.
– Анатолій Андрійович Бельженко – оператор доїння. Завдяки його праці доїльний зал завжди у доброму стані. Якось гості з однієї делегації, відвідавши ферму, вирішили, що нашому доїльному залу лише рік-два. А насправді ми доїмо в ньому вже сьомий рік. І в тому, що він дотепер як новий, велика заслуга Анатолія Бельженка. Він і серед доярок підтримує дисципліну, зміг їх так організувати, що без нагадувань миють зал. Добре знає всю апаратуру – не гірше, ніж працівники сервісного центру. Цінне й те, що він не просто виконує вказівки, а проявляє ініціативу, щоб покращити роботу.
– Інна Петрівна Михальченко – оператор штучного осіменіння. Показники її роботи – завжди одні з кращих у господарстві. Інна Петрівна знає напам’ять усіх корів на фермі, може, не дивлячись у документи, надати точну інформацію про кожну. Працьовита, все робить вчасно, не відмовляє, якщо її допомога потрібна на інших ділянках.
– Ніна Олексіївна Шиян – обліковець. Завжди у курсі того, скільки отримано продукції, як використовують корми тощо. А ще вона завжди готова включитися в роботу там, де в даний момент не вистачає робочих рук, – наприклад, якщо треба перегнати тварин, перегрупувати їх, надати допомогу ветеринарам.   
Нашу розмову раз по разу переривали телефонні дзвінки й прихід працівників ферми. Сергій Ярош відповідав на дзвінки, роздавав завдання, а часом, вибачившись, прямував туди, де його присутність була необхідніше. Так, цього дня у пологове відділення перевели чергову групу глибокотільних нетелей. Їх треба було поставити на прив’язь. Але тварини, що звикли до безприв’язного утримання, аж ніяк не хотіли підкорятися дояркам, санітаркам і ветлікарю. Сергій Ярош вправно допомагав поставити їх на відведені місця. Іншим разом сам узяв у руки лопату, щоб засипати яму на в’їзді. 
Подумалось, що, дивлячись на керівників, які не цураються працювати руками, і будь-кому із персоналу ферми соромно не виконувати принаймні свої прямі обов’язки. Але ж, напевне, кожен працівник має свої рецепти гарної роботи. Тож вирушила на зустріч із тими передовиками, які працювали в цей час. Запитання до них було одне: «Що потрібно для успішної роботи?». І ось що вони відповіли.
Інна Михальченко: Треба мати бажання працювати і стимул у вигляді оплати праці. Якщо є бажання – буде і вміння, людина всьому здатна навчитися. А якщо нема бажання, то й навчатися не змусиш. У нас якось були на практиці студенти. Деякі нічого не хотіли робити. Виявилося, що вони не збираються працювати в сільському господарстві, а навчальний заклад відвідують лише заради диплома, за батьківські гроші. Тож їм байдуже до знань. А якщо людина хоче опанувати професію, зробить це навіть не маючи спеціальної освіти.
Олена Кулага: У пологовому відділенні працюю вже дев’ять років. Тут треба мати стійку нервову систему. Адже, якщо корови після отелення досить спокійно сприймають роздоювання, то з первістками дуже важко. Вони ще не знають, що таке доїльний апарат, треба до нього привчати. Але не можна кричати на тварин, лякати їх. Доводиться працювати тихо, спокійно, гладити їх, балакати до них. Так, потихеньку, й привчаю. 
Ольга Литовчак: У моїй роботі насамперед потрібно дуже багато терпіння. Адже телята – немов діти. Треба їх багато чому навчити: спочатку – смоктати соску, потім – пити з відра. Якщо якесь захворіє, необхідно і полікувати, і помити. Буває, телята не розуміють, чого від них хочуть, не слухаються. Та якщо спокійно, уважно, терпляче з ними працювати, добрий результат буде.
А як же щодо взаємодії між керівниками ферми? Звісно, це важливе питання не можна було обійти. І найкраще розповісти про нього міг завідуючий фермою. Отже, надамо слово Анатолію Бейгулу:
– Якщо завідуючий фермою і заступник не контактуватимуть, то не буде й роботи. Ми на перезмінці обов’язково зустрічаємося, обговорюємо, що відбувалося на фермі, плануємо роботу на завтрашній день. Той із нас, хто працював зранку, повідомляє, що вдалося зробити, а що треба доробити в другу зміну. І по телефону ми весь час на зв’язку. Наприклад, Сергій Григорович бачить, що щось не виходить, – телефонує мені, ми разом знаходимо рішення проблеми. Але взаємодія повинна бути також і зі спеціалістами – техніками штучного осіменіння, ветлікарями. Звісно, на фермі є планові роботи й ми працюємо відповідно до них, але бувають різні ситуації, які потребують втручання, – важкі пологи в корови, десь воду прорвало тощо. Тоді навіть вночі приїжджаємо на ферму. Ми з Сергієм Григоровичем маємо необхідні уміння й допуски до роботи з технікою – тож, якщо, скажімо, механізатор на лікарняному, можемо й за кермо трактора сісти. Тому, хоча більшість роботи керівників – організаторська, доводиться й іншими справами займатися. Але й працівники нашого колективу також з розумінням ставляться до виробничих потреб, не відмовляють, якщо треба затриматися на роботі, десь допомогти. Ми, в свою чергу, намагаємося допомагати працівникам, якщо хтось, наприклад, захворіє, стараємося справедливо розподіляти відпустки тощо. У колективі повинна бути взаємодопомога, розуміння, тоді й результати роботи будуть добрими.
…Напевне, щоб до кінця вивчити й зрозуміти роботу в підрозділі, потрібен не один день. Але головні складові успіху на МТФ №4 розкрили: бажання працювати, готовність допомогти, взаємодія, взаєморозуміння. І це те, що завжди допоможе в роботі будь-якого підрозділу, у будь-якій справі.
Галина Озерська

«У першу чергу потрібне бажання працювати», – так відповідали на запитання про те, що необхідне для досягнення успіху, всі, з ким довелося поспілкуватися на МТФ №4. Судячи по цьогорічних здобутках колективу ферми, таке бажання тут мають.

За 10 місяців 2015 року на МТФ №4 підняли валовий надій молока на 119 т порівняно з аналогічним періодом торік. Це – кращий результат серед молочнотоварних ферм. Вагомих результатів досягнуто у роздоюванні первісток: надій по першій лактації тут становить 5165 кг. За цим показником колектив ферми вийшов на друге місце по господарству, поступаючись лише МТФ №2. Найкращі результати на підприємстві у оператора штучного осіменіння МТФ №4 Інни Михальченко за кількістю осіменінь на плодотворне і за тривалістю сервіс-періоду. 

Щоб краще зрозуміти, як працівники ферми вийшли на такі результати, запитую про це у головного зоотехніка нашого підприємства Олени Кришталь. Сподіваюся дізнатися про якісь особливі зоотехнічні прийоми, та натомість чую: «Тут дуже добра взаємодія між завідуючим фермою Анатолієм Бейгулом та його заступником Сергієм Ярошем. Кожен із них завжди знає все, що відбувається на фермі, і не лише у свою зміну, а й у зміну колеги. Це допомагає чітко організувати роботу в підрозділі протягом всього дня. А ще подивись, як працюють їхні передовики». Що ж, слушна порада. Отже, наступного дня вранці вирушаю на ферму.

…Все навколо затягнуте густим туманом, але погляд раз по разу вихоплює з нього ознаки того, що на фермі йде напружена праця. Ось біля корівника машина, на яку вивантажують гній, крізь одні ворота видно, як роздають солому, а з інших чути, що погонич жене корів на доїння. Тихо й порожньо лише в кабінеті керівництва. Після пошуків і розпитувань знаходжу заступника завідуючого фермою Сергія Яроша – а в цей день зранку саме його зміна – в приміщенні для нетелей. Дізнавшись про мету мого візиту, замислюється, а потім говорить те, що, в різних варіаціях, я почую цього дня ще не один раз: 

– Головне – бажання працювати й старання.

А потім Сергій Григорович починає розповідати про тих, навколо кого гуртується колектив, завдяки чиїм діловим якостям і особливому трудовому характеру вдається отримати добрі результати на різних ділянках роботи, а у підсумку – й загалом на фермі.

– Олена Юріївна Кулага – доярка, яка працює на роздої корів у пологовому відділенні. Це дуже важка робота. З коровами великих проблем немає. А от коли роздоює первісток, та ще й яка норовиста трапиться, – тоді треба до кожної особливий підхід шукати. Жінка добросовісна, завжди звертає увагу на стан здоров’я худоби. Якщо є підозра на мастит, або ендометрит, або корова шкутильгає, – Олена Юріївна обов’язково повідомить про це керівництво чи ветлікаря, й поки тварину не огляне спеціаліст, не дозволить перевести її на доїння в гурті.

– Надія Олександрівна Сухоняк і Олена Петрівна Крамар – доярки на «Ялинці». Дуже добросовісні працівниці. Не буває такого, щоб робили поспіхом, намагаючись швидше піти додому. Працюють спокійно, спостерігають, як почувається та чи інша корова, знають майже кожну тварину. Коли помічають, що з коровою якась проблема, відразу ставлять до відома ветеринара. Завжди правильно обробляють вим’я, використовують лише чисті серветки. 

– Тетяна Пилипівна Зливко – доярка приміщенні, де лікують корів. Велика заслуга Тетяни Пилипівни в тому, що вдається швидко вилікувати корів від маститу. Коли ветеринарним лікарем на фермі був Юрій Лісовий, він дуже добре налагодив лікування тварин, високо підняв планку якості ветеринарного обслуговування. Та, водночас, і Тетяна Зливко, проводячи доїння корів із маститом, завжди знаходить індивідуальний підхід до кожної тварини, робить свою справу уважно, не поспішаючи. Завдяки таким фахівцям у нас не бувало одночасно більше трьох корів із маститом.

– Ольга Анатоліївна Литовчак – телятниця. Вона для телят як мама чи няня у дитсадку. Доглядає, напуває, миє, навіть розмовляє з ними. Може на роботу прийти раніше, або після роботи затриматися біля тваринок. Завдяки цьому вирощує гарний молодняк.

– Анатолій Андрійович Бельженко – оператор доїння. Завдяки його праці доїльний зал завжди у доброму стані. Якось гості з однієї делегації, відвідавши ферму, вирішили, що нашому доїльному залу лише рік-два. А насправді ми доїмо в ньому вже сьомий рік. І в тому, що він дотепер як новий, велика заслуга Анатолія Бельженка. Він і серед доярок підтримує дисципліну, зміг їх так організувати, що без нагадувань миють зал. Добре знає всю апаратуру – не гірше, ніж працівники сервісного центру. Цінне й те, що він не просто виконує вказівки, а проявляє ініціативу, щоб покращити роботу.

– Інна Петрівна Михальченко – оператор штучного осіменіння. Показники її роботи – завжди одні з кращих у господарстві. Інна Петрівна знає напам’ять усіх корів на фермі, може, не дивлячись у документи, надати точну інформацію про кожну. Працьовита, все робить вчасно, не відмовляє, якщо її допомога потрібна на інших ділянках.

– Ніна Олексіївна Шиян – обліковець. Завжди у курсі того, скільки отримано продукції, як використовують корми тощо. А ще вона завжди готова включитися в роботу там, де в даний момент не вистачає робочих рук, – наприклад, якщо треба перегнати тварин, перегрупувати їх, надати допомогу ветеринарам.   

Нашу розмову раз по разу переривали телефонні дзвінки й прихід працівників ферми. Сергій Ярош відповідав на дзвінки, роздавав завдання, а часом, вибачившись, прямував туди, де його присутність була необхідніше. Так, цього дня у пологове відділення перевели чергову групу глибокотільних нетелей. Їх треба було поставити на прив’язь. Але тварини, що звикли до безприв’язного утримання, аж ніяк не хотіли підкорятися дояркам, санітаркам і ветлікарю. Сергій Ярош вправно допомагав поставити їх на відведені місця. Іншим разом сам узяв у руки лопату, щоб засипати яму на в’їзді. 

Подумалось, що, дивлячись на керівників, які не цураються працювати руками, і будь-кому із персоналу ферми соромно не виконувати принаймні свої прямі обов’язки. Але ж, напевне, кожен працівник має свої рецепти гарної роботи. Тож вирушила на зустріч із тими передовиками, які працювали в цей час. Запитання до них було одне: «Що потрібно для успішної роботи?». І ось що вони відповіли.

Інна Михальченко: Треба мати бажання працювати і стимул у вигляді оплати праці. Якщо є бажання – буде і вміння, людина всьому здатна навчитися. А якщо нема бажання, то й навчатися не змусиш. У нас якось були на практиці студенти. Деякі нічого не хотіли робити. Виявилося, що вони не збираються працювати в сільському господарстві, а навчальний заклад відвідують лише заради диплома, за батьківські гроші. Тож їм байдуже до знань. А якщо людина хоче опанувати професію, зробить це навіть не маючи спеціальної освіти.

Олена Кулага: У пологовому відділенні працюю вже дев’ять років. Тут треба мати стійку нервову систему. Адже, якщо корови після отелення досить спокійно сприймають роздоювання, то з первістками дуже важко. Вони ще не знають, що таке доїльний апарат, треба до нього привчати. Але не можна кричати на тварин, лякати їх. Доводиться працювати тихо, спокійно, гладити їх, балакати до них. Так, потихеньку, й привчаю. 

Ольга Литовчак: У моїй роботі насамперед потрібно дуже багато терпіння. Адже телята – немов діти. Треба їх багато чому навчити: спочатку – смоктати соску, потім – пити з відра. Якщо якесь захворіє, необхідно і полікувати, і помити. Буває, телята не розуміють, чого від них хочуть, не слухаються. Та якщо спокійно, уважно, терпляче з ними працювати, добрий результат буде.

А як же щодо взаємодії між керівниками ферми? Звісно, це важливе питання не можна було обійти. І найкраще розповісти про нього міг завідуючий фермою. Отже, надамо слово Анатолію Бейгулу:

– Якщо завідуючий фермою і заступник не контактуватимуть, то не буде й роботи. Ми на перезмінці обов’язково зустрічаємося, обговорюємо, що відбувалося на фермі, плануємо роботу на завтрашній день. Той із нас, хто працював зранку, повідомляє, що вдалося зробити, а що треба доробити в другу зміну. І по телефону ми весь час на зв’язку. Наприклад, Сергій Григорович бачить, що щось не виходить, – телефонує мені, ми разом знаходимо рішення проблеми. Але взаємодія повинна бути також і зі спеціалістами – техніками штучного осіменіння, ветлікарями. Звісно, на фермі є планові роботи й ми працюємо відповідно до них, але бувають різні ситуації, які потребують втручання, – важкі пологи в корови, десь воду прорвало тощо. Тоді навіть вночі приїжджаємо на ферму. Ми з Сергієм Григоровичем маємо необхідні уміння й допуски до роботи з технікою – тож, якщо, скажімо, механізатор на лікарняному, можемо й за кермо трактора сісти. Тому, хоча більшість роботи керівників – організаторська, доводиться й іншими справами займатися. Але й працівники нашого колективу також з розумінням ставляться до виробничих потреб, не відмовляють, якщо треба затриматися на роботі, десь допомогти. Ми, в свою чергу, намагаємося допомагати працівникам, якщо хтось, наприклад, захворіє, стараємося справедливо розподіляти відпустки тощо. У колективі повинна бути взаємодопомога, розуміння, тоді й результати роботи будуть добрими.

…Напевне, щоб до кінця вивчити й зрозуміти роботу в підрозділі, потрібен не один день. Але головні складові успіху на МТФ №4 розкрили: бажання працювати, готовність допомогти, взаємодія, взаєморозуміння. І це те, що завжди допоможе в роботі будь-якого підрозділу, у будь-якій справі.

Галина Озерська

 


Повернутись до списку новин
Заступник завідуючого МТФ №4 Сергій Ярош і технолог з кормовиробництва Віктор Кужілко обговорюють годівлю тварин на фермі

Заступник завідуючого МТФ №4 Сергій Ярош і технолог з кормовиробництва Віктор Кужілко обговорюють годівлю тварин на фермі

© фото Віталія Сухоручка


Новини

18.02.20

Biofach 2020: світові тенденції й українські перспективи

З 12 по 15 лютого ПП «Агроекологія» вже вп’яте взяло участь у Міжнародній виставці органічних продуктів BioFach у німецькому місті Нюрнберг.

12.02.20

Роздоюванню первісток – особлива увага

Одним із важливих чинників, який формує молочну продуктивність корів є роздоювання первісток.

26.01.20

Сторінками книги – до країни Органіки

У рамках проекту «Ми органічні» у світ вийшла книжка «Подорож до країни Органіки»

14.01.20

Комфорт для первісток

На МТФ №2 запрацював новий корівник