Двадцять років праці і здобутків

4 квітня минуло 20 років з дня реєстрації приватного науково-виробничого підприємства «Агроекологія», події, з якої розпочався відлік життя господарства в сучасних умовах, після реформ, що відбулися в аграрній галузі на межі минулого й нинішнього століття. Сьогодні можна тільки дивуватися передбачливості Семена Свиридоновича Антонця і його розумінню напрямку, в якому рухалися реформи агарного сектору. Першим на Полтавщині 1992 року він створив акціонерне товариство, яке отримало назву «Обрій». 

- У нас в господарстві щодня о 16-й годині відбувалися планірки, – згадує старший диспетчер Катерина Ярченко. – Одного дня на такій планірці, повернувшись з Києва, Семен Свиридонович повідомив, що зареєстрував приватне науково-виробниче підприємство. 

Щоправда, відразу нічого не змінилося – господарство продовжувало працювати, як і раніше. Але 3 грудня 1999 року вийшов Указ Президента України №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», який фактично проголошував ліквідацію такого різновиду підприємств, як колгоспи. Вже перші рядки цього документу гласили, що зміни, які треба було провести, запроваджувалися «з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності». Указ вимагав здійснити заходи щодо «реформування протягом грудня 1999 – квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно». В указі окремо зазначалося, що відмінити реформування не можна ні рішенням загальних зборів, ні будь-яким іншим способом. Членам колективних сільгосппідприємств мали забезпечити право вільного виходу з них із земельними й майновими паями. Передбачалося, що на їхній основі будуть створені приватні (приватно-орендні) підприємства, селянські (фермерські) господарства, сільськогосподарські кооперативи тощо. 

Всі пам’ятають, наскільки болючим виявився цей етап реформ. Це був один із тих моментів, коли існувала загроза втратити підприємство, але водночас – і можливість вивести господарювання на новий рівень. І це були часи, коли на місці ще недавно, здавалося б, міцних колгоспів залишалися покинуті ферми, з яких на м’ясокомбінати вивозили всю худобу, коли заростала бур’янами незасіяна земля, обладнання майстерень опинялося в металобрухті, а техніка – в кращому разі на подвір’ях селян, у гіршому – теж перетворювалася на брухт, коли виникали мало не війни за майнові паї, а люди залишалися без роботи. 

Указ передбачав проведення реформування у дуже стислі терміни – лише за п’ять місяців. Тоді й стало в пригоді зареєстроване заздалегідь приватне підприємство. В «Агроекологію» прийшли люди зі своїми земельними паями і сертифікатами на майно з двох господарств – колгоспу ім. Жовтневої Революції, кооперативу «Ставкове», тому що вони вірили Антонцю, який брав на себе всю відповідальність. 24 травня 2000 року у трудових книжках його перших працівників з’явилися відповідні записи. Якщо у «Жовтневій революції» будівлі були збережені, то в «Ставковому» все було розграбоване, або у аварійному стані, поля заростали бур’янами. Але підприємство сплатило всі борги по зарплаті, викупило у власників майнові паї. В перший же рік орендодавці отримали по 600 кг зерна з 1 гектару. Інженер з охорони праці Надія Одокієнко згадує, що колишній колгосп ім. Жовтневої Революції приєднався до «Агроекології» з боргами по зарплаті. Щоб виплатити ці борги, в «Агроекології» для колишніх колгоспників виділяли навіть цукор, соняшник. На тому місці, де у Ставковому зараз сучасна молочнотоварна ферма, були тільки руїни старого тваринницького приміщення й височенні бур’яни. У всьому цьому треба було навести лад. І люди, організовані Семеном Свиридоновичем, працювали там, де найбільше були потрібні їхні руки і знання, працювали на совість, розуміючи, що разом створюють краще майбутнє для себе і своїх сімей. 

Зараз «Агроекологія» – сучасне успішне сільськогосподарське підприємство, яке має розвинене рослинництво і тваринництво, унікальне своїми органічними технологіями й екологічно чистою продукцією. Воно знане в усьому світі, сюди їдуть за знаннями, досвідом і продукцією. Працівники підприємства вчасно отримують зарплати, забезпечені всім соцпакетом, землевласники одержують орендну плату за свої паї, причому – найякіснішим зерном, а за бажанням – і грішми. Підприємство живе, втілює нові проекти, сприяє розвитку навколишніх сіл. А починалося все саме тоді – 4 квітня 1996 року, під час великих реформ, здобутків, розчарувань і надій… 

Тетяна Огнєва