Найкраща озимина – на органічних полях

«Самопочуття» озимини й фітосанітарний стан посівів – такі питання обговорювалося під час виїзного засідання наукової ради Полтавського товариства сільського господарства, яке відбулося 18 травня у ПП «Агроекологія». Безпосередньо на полях підприємства науковці й аграрії досліджували рослини, дискутували, робили висновки. А вони виявилися оптимістичними: органічні технології виправдовують себе і у непростих умовах нинішньої весни.

Цього дня в «Агроекологію» приїхали провідні науковці Полтавської державної аграрної академії – голова наукової ради Полтавського товариства сільського господарства, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідуючий кафедрою екології Віктор Писаренко, доктор сільськогосподарських наук, професор, завідуючий кафедрою селекції, насінництва та генетики, керівник науково-дослідного селекційного центру Володимир Тищенко, кандидат сільськогосподарських наук, професор Віктор Поспєлов, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Анна Поспєлова, доцент Віктор Самородов, а також спеціаліст з питань органічно-аналітичного забезпечення товариства сільського господарства Родіон Морозов. У Михайликах цей потужний науковий десант зустрів засновник ПП «Агроекологія», голова Полтавського товариства сільського господарства Семен Антонець зі спеціалістами підприємства – економістом Олександром Фесенком, агрономами Сергієм Сивологою та Богданом Маляром. Усі разом вирушили на об’їзд полів, щоб на місці отримати уявлення про природні процеси, які там зараз відбуваються.

Під час поїздки основну увагу приділили стану озимої пшениці. Минулої осені доля цієї культури була в центрі уваги аграріїв усієї України, адже тривалий період без дощів поставив під загрозу її урожай. На багатьох площах вона взагалі не сходила. Але в «Агроекології» земля й тоді здебільшого мала достатній для проростання насіння запас вологи. І хоча на різних площах цей процес відбувався по-різному, все ж не було жодного поля, де б озимина взагалі не зійшла, а на багатьох пшениця йшла у зиму у дуже доброму стані. Дощі, що таки пройшли наприкінці осені, дещо поліпшили ситуацію. Продовжувала проростати пшениця і під сніговим покривом. Тож органічна технологія спрацювала й цього разу.

Тривала, достатньо тепла й волога весна сприяла подальшому розвитку озимини. Але рясні травневі дощі вкупі з похолоданням принесли нові загрози. Серед них – надмірне зволоження ґрунту, можливість вилягання посівів і розвитку хвороб рослин. Оцінювали ступінь цих загроз в умовах «Агроекології» гості – відомий знавець пшениці, селекціонер Володимир Тищенко та досвідчений фахівець із захворювань рослин Анна Поспєлова.

Володимиру Тищенку можливість попрацювати безпосередньо на полях «Агроекології» випала вперше. Тож йому було цікаво й те, які агроприйоми використовують у господарстві, вирощуючи озиму пшеницю без агрохімікатів, і які тут сіють сорти, і яку мету ставлять. На кожному полі, до якого під’їжджали, Володимир Миколайович оглядав рослини, звертав увагу присутніх на ті чи інші особливості їхнього розвитку. Так, хоча у окремих місцях і були помітні ознаки надмірного зволоження, все ж це виявилося винятком. Основний масив полів навіть цієї дощової весни виявився оптимально зволоженим. На першій же площі – а нею було поле еспарцету, на якому восени планується посіяти озиму пшеницю, – Володимир Тищенко зауважив, що земля тут рихла й не дуже волога. На що Семен Свиридонович відповів: «У нас не стоїть вода на полях, вона входить у землю». Цьому сприяє те, що ґрунт тут має певну структуру, яка роками утворювалася завдяки відсутності оранки, вирощуванню багаторічних трав, залишанню в землі корінців, внесенню органіки тощо. Тож у посуху такий ґрунт утримує вологу, а під час дощів зайва вода легко всотується у нижні шари і там нагромаджується. Віктор Писаренко проінформував, що на цьому конкретному полі днями відібрали зразки для визначення вмісту вологи у метровому шарі ґрунту. Дослідження показали – запас продуктивної вологи складає 110 мм, що відповідає оптимальним показникам.

На наступному полі росте сумішка люцерни з пшеницею озимою. Семен Свиридонович пояснив, що торік, на четвертому році використання люцерни, її здискували після першого укосу. При цьому близько 85% рослин відросли. Також проросли бур’яни – в основному, щириця. В середині серпня поле обробили дисковим лущильником. Бур’яни після такої обробки загинули, ставши природним сидератом і удобривши землю. А люцерна знову відросла. 6 вересня, після невеликого дощу, в неї всіяли безосту озиму пшеницю. Вологи вистачило, і пшениця зійшла у тому ж місяці. Тепер ми бачимо поле, де добре розвиваються обидві культури. Також С. С. Антонець поділився планами на майбутнє цього поля: після скошування сумішки на сінаж тут має бути посіяне сорго.

Віктор Самородов зазначив, що технологія, про яку зараз розповів Семен Свиридонович, – унікальна, розроблена в «Агроекології» й запатентована. Вона дозволяє отримати корм з оптимальним співвідношенням вуглеводів та протеїну. Подібну ідею ще 120 років тому висунуло тогочасне Полтавське сільськогосподарське товариство. Його фахівці узагалі багато робили для популяризації люцерни. Вони також пропонували всівати пшеницю у люцерну для отримання збалансованого корму. Тільки тоді йшлося про яру пшеницю. Зараз подібну технологію застосовують в Ізраїлі для ефективнішого використання старих люцернищ. Цікаво, що в різний час і в різних країнах, незалежно одне від одного, науковці дійшли до спільних висновків щодо того, як поліпшити годівлю худоби. Але цю ідею можна розвивати й далі. Так, Володимир Тищенко, оглянувши поле, констатував, що рослини в доброму стані. І порадив у майбутньому звернути увагу на сорти пшениці, які нарощують найпотужнішу біомасу.

У наступного поля – своя історія. Тут озима пшениця минулої осені була посіяна після еспарцету. Перед входженням в зиму її стан був одним із найкращих серед усіх посівів цієї культури в господарстві. Володимир Тищенко з агрономами підприємства уважно оглянув рослини, коментуючи побачене. На полі помітна деяка різниця у розвитку рослин. За словами науковця, це свідчить про те, що вони входили в зиму у різних фазах, а деякі зерна продовжували сходити й після випадання снігу. Утім, зараз менші рослини наздоганяють у своєму розвитку ті, що встигли краще розвинутися восени. На рослинах, які мають ще підрости, уже сформувалося колосся. Володимир Миколайович порахував зернини у колосі, вийшло – 48. Це добрий результат. Вчений розповів, що всі разом зерна в такому колосі мають вагу близько 1 г. Якщо перемножити цю цифру на кількість колосків на квадратному метрі площі, можна приблизно визначити, яким буде урожай. Зараз на метрі близько 550–600 колосків, отже, можна сподіватися на врожай принаймні 55–60 ц/га.

Ще на одному полі озимина посіяна по подвійному сидерату – виці із гречкою. Пшениця й тут почувається добре. Наступна площа – зразок того, як можна використати бур’яни. Зараз тут теж достигає пшениця, яку посіяли після приробки еспарцету на сидерат. А ще раніше тут росла вика, яку приробили і отримали буйні сходи бур’янів, в основному, щириці. Їх також заробили у землю. Таке збагачення ґрунту органікою працює на результат: озима пшениця на цьому полі отримує схвальний відгук знавця культури. Як, власне, і сама земля.

- У вас дуже хороша земля, - говорить Володимир Тищенко. – Вона як масло: хоч на хліб намазуй.

Звісно, селекціонера цікавить, як почуваються в «Агроекології» сорти, виведені в Полтавській державній аграрній академії. У господарстві 140-гектарне поле засіяне сортом озимої пшениці Вільшана, авторами якого є Володимир Тищенко, Микола Чекалін та ін. Оглянувши поле, Володимир Миколайович залишається задоволений станом посівів і ставить їм найвищу оцінку. Він розповідає про особливості сорту, які вирізняють його з-поміж інших. Так, один із сортів, який використовували для створення Вільшани, має в своєму геномі житню транслокацію, тобто певну частку генетичного матеріалу жита. Завдяки цьому, Вільшана має таку кореневу систему, як у жита, через що краще дістає вологу з ґрунту й сходить раніше за інші сорти. Від жита Вільшана успадкувала також екологічну стійкість, пластичність, стійкість до ряду захворювань – борошнистої роси, бурої іржі, фузаріозу, кореневих гнилей. Рослини мають товсте стебло, що попереджає вилягання. Ще одна цікава особливість – синхронне дозрівання головного колосу й підгонів, які за масою зерна від нього майже не відрізняються. 

Неподалік від цього чудового поля Володимира Тищенка чекає сюрприз: сортовипробувальна ділянка. Вона засіяна десятком різних сортів озимої пшениці. Ті, які найкраще почуватимуться в умовах «Агроекології», у наступні роки матимуть шанс із діляночок у кілька соток перебратися на багатогектарні площі. Є тут і кілька сортів селекції ПДАА, виведені під керівництвом та за безпосередньої участі В.М. Тищенка: Сагайдак, Царичанка, Кармелюк. Селекціонер проходить посівами, розповідає про сорти. Наприклад, Сагайдак – високоврожайний, має високу зимостійкість, також стійкий до посухи, враження грибковими захворюваннями. Царичанка особливо цінна своїми хлібопекарськими якостями. За словами науковця, немає смачнішого хліба, ніж спеченого із цієї пшениці.

Сорт Кармелюк, який В. Тищенко виділяє особливо, виведений зовсім недавно: до Державного реєстру сортів рослин України він внесений 2014 року. Він унікальний за кількома ознаками. Так, потенціал його врожайності – 82–102 ц/га. Його можна висівати в дуже ранні, як для озимих культур, терміни. При цьому він не переростає в осінній період, стійкий до зимових відлиг та повернення холодів. Усе це обумовлює високу зимостійкість сорту. Також він дуже стійкий до ураження хворобами й шкідниками, має підвищену здатність до кущіння восени та навесні, а завдяки вертикальному розташуванню флагового листа та кореня ліквідовано конкуренцію рослин всередині сорту. Цікава й історія назви сорту. Володимир Миколайович розповів, що ідея назви прийшла до нього, коли він побачив фортецю у Кам’янець-Подільському. Майже два століття тому тут утримували лідера українського селянського повстанського руху Устима Кармелюка. Звідси він намагався організувати втечу. І хоча саме ця спроба була невдала – Кармелюка поранили й спіймали, однак, протягом свого життя він неодноразово втікав із в’язниць із найсуворішою охороною, проявляючи при цьому неабияку відвагу й винахідливість. Це знайшло відображення у народних легендах і піснях. То чому б і не назвати сорт сильної пшениці ім’ям сильного героя, улюбленця народу? До речі, на сортовипробувальній ділянці «Агроекології» ця пшениця також виділяється своїм чудовим розвитком, потужною біомасою.

Завершивши огляд полів озимої пшениці, ознайомившись із площами, де посіяні інші культури, Володимир Тищенко високо оцінив їхній стан. Він звернув увагу і на гарний розвиток рослин, і на живу землю, і на відсутність бур’янів у посівах.

- Цієї весни я бачив багато полів озимої пшениці у ряді областей України, в тому числі – Полтавської, Дніпропетровської, Черкаської областей, - сказав науковець. – Я побував у господарствах, які вносять багато мінеральних добрив, гербіцидів, фунгіцидів тощо, чого не застосовують в «Агроекології». Незважаючи на це, стан посівів в інтенсивних господарствах не кращий, а подекуди – гірший, ніж в «Агроекології».

Свій висновок щодо фітосанітарно стану полів зробила Анна Поспєлова. Вона ретельно оглянула рослини на предмет наявності різних хвороб. За її словами, волога й прохолодна весна сприятлива для розвитку, насамперед, грибкових захворювань. Ускладнює ситуацію ще й те, що озима пшениця вийшла із зими в ослабленому стані. Тож щодня до Анни Дмитрівни звертаються представники аграрних підприємств, скаржаться, що, незважаючи на кілька обробок фунгіцидами, не вдається зупинити поширення грибків, які масово пошкоджують рослини. Та на полях «Агроекології» ситуація зовсім інша.

- У це господарство я їжджу вже багато років, - розповіла Анна Поспєлова. – І продовжую дивуватися – навіть у цей рік, сприятливий для поширення захворювань, в «Агроекології» їх значно менше, ніж в інших господарствах. Рівень їх розвитку значно нижчий, ніж економічний поріг шкодочинності. Тому немає жодної необхідності застосовувати препарати для боротьби з хворобами рослин.

Жваве обговорення викликало питання – чому захворювання не дошкуляють органічному господарству? Так, Віктор Писаренко розповів, що доброму фітосанітарному стану сприяє високий імунітет рослин, який формується за рахунок їх оптимального живлення; підтримання біорізноманіття в агроценозах; тривалому комплексному застосуванню випробуваних методів підвищення родючості ґрунту, в тому числі й тому, що корисні мікроорганізми не знищують внесенням агрохімікатів. А серед цих мікроорганізмів є й ті, що є антагоністами шкідливих і гальмують їхнє поширення. Завдяки біорізноманіттю проявляється також ефект алелопатії – взаємний вплив рослин шляхом виділення у навколишнє середовище фізіологічно активних речовин. Дотримання технологій та оптимальних термінів проведення робіт на полях, сівозмін, підбір стійких до хвороб гібридів і сортів також сприяють оздоровленню посівів.

Все це є складовими системи органічного землеробства, яка є усталеною і водночас – гнучкою, і яку в «Агроекології» застосовують творчо, із урахуванням поточної ситуації. А ще – із усвідомленням того, що вирощують екологічно чисту продукцію для здорового харчування людей. Саме це й спонукає не йти, здавалося б, легшим шляхом із застосуванням агрохімікатів, а знаходити рішення, що не шкодять довкіллю, людям, та водночас дають довготривалий екологічний, економічний, агротехнологічний ефект. 

«Рослини на полях повинні бути веселими, а люди – щасливими», - висловив Семен Свиридонович своє бачення заради чого ведеться така робота. І це, напевне, головний секрет того, що ж дає натхнення господарювати органічними методами, постійно знаходитися в активному пошуку, експериментувати, досліджувати. І те, заради чого працюють люди, яких об’єднує Полтавське товариство сільського господарства.

Ганна Козельська

Повернутись до списку новин