Гліб Лук’яненко, директор «Агроекологія»: Діамантові землі

Земля в Україні золота. Це не рядок з пісні і не пафосне гасло, це скаже кожен, хто бачив інші землі, випалені іспанські поля, рябі від каміння французькі, глинисто-пісчані німецькі, червоні бразильські... Наші чорноземи - справжній скарб. Як і заведено, ніхто не шанує скарбів у себе під ногами. Майже ніхто.

Є люди й компанії, які всю свою душу вклали у збереження та відродження українського ґрунту, і тоді земля на їхній території стає діамантовою.

Саме такі діамантові землі засіває ПП «Агроекологія», де чотири десятиліття розвиває унікальну авторську систему землеробства двічі Герой України Семен Свиридонович Антонець. Понад 70 тисяч фахівців у складі міжнародних та українських делегацій відвідали за цей час господарство, тут бували політики і митці, вчені та письменники; про систему Антонця написано десятки книг, монографій, наукових робіт, знято кілька кінострічок.

У світі немає аналогів цій землі, яка лежить у Шишацькому районі Полтавської області. Земля сільгосппризначення, на якій би десятиліттями не було жодної хімії, ані засобів захисту, ані міндобрив, - велика рідкість, кількома гектарами такої землі зазвичай похваляються європейські університети, а найбільший масив, здається, в Італії, де два брати на трьохстах гектарах вирощують овочі для всієї Європи.

А тут - тисячі гектарів, тисячі, де овес, гречка, пшениця, кукурудза ростуть просто з діамантів.

Удача пайовиків «Агроекології»

Я вважаю, земля в Україні аж надто дорогою бути не може. Тому що землі в Україні - за різними оцінками - понад 40 мільйонів гектарів. Такого масиву світ не бачив. Чому така дорога земля за кордоном? Тому що ринки світу не рухомі, не динамічні, там майже немає потоків купівлі-продажу, там є поодинокі угоди.

Земля там радше виступає символічним еквівалентом, заставою під кредит абощо, але ніяк не живим товаром. І якщо раптом якийсь клаптик продається, за нього правлять нечувано високу ціну. Інша річ, коли товару забагато. Це дуже добре знають аграрії. Якщо у всіх величезний урожай - ціна падає до мінімуму. Якщо колись в Україні буде ринок землі, правильний, з обмеженнями щодо купівлі для тих, хто не планує займатися сільгоспвиробництвом, із забороною перепродажу впродовж хоча б п’яти років, з обмеженням доступу на ринок іноземному капіталу, гектар коштуватиме близько 500 доларів, не більше, це показує досвід сусідів. Вони відкрили ринок землі, і ціни навіть на найкращі землі десь біля цієї позначки й встановилися.

Тому пайовики в Україні ніяк не стануть заможними і щасливими від відкриття ринку землі... Але не пайовики «Агроекології».

Колись у Бразилії я поцікавився у Маноло Перейра, патріарха «нульової» технології обробки землі, скільки коштують його лани. Він відповів - 10 тисяч доларів за гектар. А у сусідів, які застосовують традиційні технології, заледве 2 тисячі. Тому що земля Перейра - набагато родючіша.

Землі «Агроекології» мають величезну цінність, аж до того, що вкрай необхідно захистити їх законодавчо, надати їм статус заповідника, статус науково цінних земель. За моїми оцінками, гектар паю в «Агроекології» повинен коштувати у багато разів дорожче, аніж такий самий гектар чорнозему поблизу, але оброблений за інтенсивними технологіями. Цікаво, що цінність ця можлива лише у рамках «Агроекології». Достатньо вийняти пай із земельного банку та один раз побризкати гербіцидами, щоб вартість землі впала у десятки разів. Хоча насправді вартість землі цієї не грішми вимірюється. Щоб довести землю до такого здорового й могутнього стану, треба витратити сорок років життя, сорок років самовідданої праці, сорок років любові.

Мета відрядження

У наші часи, коли пам’ятки архітектури не зупиняють забудовників, коли рейдери прагнуть загарбати землі заповідників, коли безжально вирубуються реліктові ліси, коли гроші засліплюють людей, завжди є неспокій за скарби України, рукотворні, гордість держави, - чи є кому захистити, подбати, зберегти? Чи нам усім, громадою, нацією, треба вставати на оборону?

З цими питаннями я й приїхав до «Агроекології», звісно, усвідомлюючи, що підприємство лише тоді здатне оборонитися, коли воно є справді ефективним бізнесом і не жебракує у держави.

Я багато разів спілкувався з Семеном Антонцем, і один з найбільших здобутків мого життя - те, що Антонець вважає мене другом. Для мене він просто рідна людина. А от з молодим директором ПП «Агроекологія» Глібом Лук’яненком я ніколи не говорив детально про структуру й специфіку бізнесу агрокомпанії. І час для такої розмови настав.

Обмежені - чи розширені? - можливості

- Скажіть, на вас не тисне тягар того, що ви не просто директор підприємства, а директор унікального підприємства світового значення?

- Не тисне, - точніше було б сформулювати, з моєї точки зору, - накладає додаткову відповідальність...

- Е ні, ми тут якось говоримо ніби на конференції з трибуни... А відверто?

- Відверто - у мене більше можливостей, аніж якихось зобов’язань.

- А з іншого боку - менше.

- Тому що органічний бізнес? Я б не сказав. Органічна система відрізняється від традиційної, навіть не технологічно, а -з репутаційної та організаційної точки зору. Це відкритий сектор, люди охоче діляться досвідом. Тому що в органічному бізнесі, як і в агробізнесі в цілому, конкуренції немає, - несподівану думку висловив Гліб. Поки я рухав бровами й намагався її осягнути, директор продовжив:

- Продуктової конкуренції! Є кадрова конкуренція і земельна, але це - інші речі. Ми охоче запрошуємо до себе людей, показуємо, що ми маємо, до чого прагнемо. Раніше це переважно були екскурсії, а зараз до нас здебільшого приїжджають люди, які зацікавлені у нашій продукції або у спільних проектах. Гадаю, нині в органічному секторі АПК основним принципом повинна бути кооперація, не потрібно бути експертом в усіх напрямках. Якщо ми хочемо виробляти ковбасу, нам не слід купувати власне обладнання й будувати цех. Треба скооперуватися з людьми, які займаються цією переробкою, й зробити на їх потужностях, і не потрібно буде витрачати час, гроші, та й клієнт виграє, адже в підсумку продукція буде дешевшою. От по крупі у нас своя переробка. Однак, якщо б зайшла мова про прямі експортні поставки, однозначно кооперувалися б з великими переробниками. Тому що західним партнерам цікава не просто гречка, а обрушена гречка...

80% експорту - ринок Швейцарії

- Якби мова зайшла... Але мова про прямі експортні поставки обов’язково піде, це логіка і стратегія розвитку, це неминуче буде. Тому що ви можете виробляти якість, яка перевищує європейські стандарти. Внутрішній ринок слабкий і буде розвиватися тривалий час, а зовнішні ринки -активні, і там досить місця насамперед для екологічної продукції.

- Так, у Європі органічний ринок розвинений і зростає щороку. Вони відсікають деякі ринки, такі як Китай, тому що багато недоброякісних постачальників, і дивляться у бік України. І якраз проект по гречці у нас на стадії обговорення, попередні домовленості з партнерами і переробним підприємством у нас є. Основний наш ринок експортного збуту - це Швейцарія, 80% нашого експорту. Минулого року ми отримали найскладніший за вимогами сертифікат Bio Suisse. На це мало хто з органіків зважується, адже за вимогами там повинно бути не менше 15% сидеральних площ у сівозміні. В Європі є багато спілок, є базовий стандарт Європейської Ради, і кожна спілка до нього додає свої суттєві вимоги. Bio Suisse має відмінності від загальноєвропейського сертифіката, там особливі вимоги по кількості природоохоронних зон. Особливість також у тому, що ми не можемо замовити собі цей сертифікат, якщо хочемо торгувати з Швейцарською Конфедерацією. Для того щоб його отримати, партнери, які будуть торгувати цією продукцією, повинні подати заявку у сертифікаційний орган. Без цього сертифіката потрапити на ринок Швейцарії практично неможливо. Наш сертифікаційний орган збирає документи і надсилає до Швейцарії, і вони погоджуються або не погоджуються. Ми навіть не оплачуємо цей сертифікат, це робить імпортер. Ми продавали соняшник до Німеччини з сертифікацією Bio Suisse, пшеницю - безпосередньо до Швейцарії.

- Ну бачите, я правий, дорога відкрита, і нею доведеться йти. Але куди?

- Шляхом нашого подальшого розвитку ми бачимо створення більшої доданої вартості продукції, але ж обурює логіка наших аграріїв, коли вони думають не як заробити більше з гектара, а як захопити побільше землі. Ви ж розумієте, зовсім різна якість управління земельним банком, коли у тебе 30 гектарів і коли у тебе 3000 гектарів, і коли у тебе 300 тисяч гектарів... Першим етапом на цьому шляху ми бачимо створення переробного цеху з виготовлення олії. Оскільки у нас все зерно органічне, на переробку також буде вироблено сертифікат Віо Suisse. З цим сертифікатом можна отримати максимальну ціну для органічних продуктів. До речі, наші партнери у Швейцарії повідомили, що кращої пшениці, ніж наша, цього року у них не було. Якщо взяти ціну на органічну пшеницю у Німеччині, то Віо Suisse дає ще 15% до ціни у Німеччині. В цьому сертифікаті і чимало складних форм щодо праці неповнолітніх у господарстві...

Партнерство за принципом win-win

- Що насправді відбувається з гречкою?

- Ажіотаж на гречку спостерігаємо тільки в Україні, навіть у сусідніх країнах нічого подібного немає.

- Гадаєте, просто змова роздрібних торгівців?

- Я схильний думати, що люди оптимізують посівні площі і вирощують більш рентабельні культури. Це і наслідок олігархізації сільського господарства. Коли корпорація планує посіви на 300 тисячах гектарів, там точно не вистачить клаптика землі для гречки.

- Виходить, олігархізація сільського господарства вигідна тим, хто таки посіяв гречку...

- У нас партнери, які відправляють у роздрібні мережі Німеччини вже готову пачку, купували гречку по ціні, що значно перевищувала європейську. З нашого гречаного борошна у Києві можна купити хліб, у Good Wine, ми раді, що вони обрали нас у партнери.

- Так, це нетипова структура, вони не сидять на місці, а їздять по всій Україні, обираючи продукцію справді екологічної якості. Структури роздрібу ніколи так не діють. Я бачив там ваше м’ясо, волове, ПП «Агроекологія»...

-  Це саме те, про що я говорив: не треба бути експертом в усьому, треба кооперуватися і користуватися тим, хто що може і вміє робити краще за інших. Good Wine забирає повністю тварину, організовують забій, частину м’яса залишають переробному підприємству (з бичка у 500 кг вихід м’яса - 52%, але це м’ясо на кістці) і основне цінове навантаження лягає на стейкову частину. Шкура і субпродукти також ходові. Це не тільки вигідно в підсумку Good Wine, але й недовантаженим підприємствам, яким вони дають роботу за додатковими послугами... В цьому й полягає сила партнерства, так реалізується стратегія «виграв - виграв». Я виграю від того, що мій партнер виграє. Тобто, кожна партнерська ланка заробляє.

Репутаційний капітал «Агроекології»

- Які саме види екопродукції ви сьогодні виробляєте і якої якості? Справа в тому, що тривалий час на ринку поширювалася думка, що стрижнем «Агроекології» є унікальна система органічного землеробства Семена Антонця, а економічна, комерційна частини стратегії відходили на другий план... Підприємство сприймалося більш як науково-дослідне. .. Тепер зрозуміло, що це ефективна економічна структура.

- Тут працює теорія обмеження систем - якщо є якесь обмеження і його неможливо усунути, слід подумати над тим, як його максимально розширити. Якщо хтось хоче отримувати максимальний урожай - це не про органічне землеробство зовсім. Але, працюючи впродовж багатьох років у цій системі, отримуєш величезні плюси, адже органіка - це, передусім, довіра. Роки послідовного розвитку екологічної системи створюють продукції додану вартість, репутацій-ний капітал. Наші перші продажі у Швейцарію ми здійснили навмання, компанії з Швейцарії не бачили наших полів, наших умов, нашого сховища.

Проплатили аванс - і зерно поїхало за кордон. Іноді компанії спеціально наймають аудитора або інспектора з Organic Standart, який присутній на погрузці і гарантує, що вантажать саме органічне зерно. Отже, ми маємо можливості, які зараз успішно використовуємо.

Що вигідніше - органіка чи інтенсив

- Колись виробники за інтенсивною технологією не розуміли виробників органічної продукції, тепер уже мало хто розуміє виробників за інтенсивною технологією - ціна на зерно настільки низька, що соромно господарювати, отримуючи мізерний вихід з гектара...

- Це наболіле питання. Днями у нас був у гостях Міхаель Хорш. Він їхав сюди, очікуючи зустріти не бізнес, а певне хобі, він так і Семену Свиридоновичу сказав: «Я гадав, зустрінуся з ідеалістом, а ви - справжні бізнесмени». Оглянувши господарство, яке працює за системою Антонця, він зробив висновок, що це - прибуткова модель, у зв’язку з тваринництвом. А від нашої землі він просто був у захваті. Інтенсивне і органічне землеробство Хорш визначив як дві крайності, але зазначив, що німецькі фермери вже не можуть вносити у ґрунти таку кількість добрив і засобів захисту, яка необхідна для ефективного виробництва.

Отже, сказав він, майбутня технологія буде десь посередині між органічною та інтенсивною. Мені, чесно кажучи, коли я чую про 15 тонн кукурудзи з гектара, завжди хочется почути -скільки витрачено на вирощування такого врожаю. Як правило, коли називають величезні цифри валового збору зерна, мовчать про прибуток з гектара, про затрати на гектар. Можна зробити 15 тонн. Але повинна бути ефективність! Ціни на сільськогосподарську продукцію формуються у Чикаго, і на ціну сільгосппродукції виробники не впливають, за винятком органіки, коли за органічну продукцію ти отримуєш премію. Тому бачимо наш шлях розвитку у вибудові ефективної системи моніторингу й управління нашою операційною ефективністю.

Органічний продукт масовим не буває

Я був здивований бізнес-ерудицією Лук’яненка, його графічним способом мислення, системністю поглядів.

- Де ви навчалися?

- Базову освіту отримав у Полтавській аграрній академії, економіка підприємства. Потім я вчився у бізнес-школі МІМ-Київ на МВА, а зараз навчаюся у Києво-Могилянській бізнес-школі за програмою Агро-МВА і хочу сказати, що це дійсно надзвичайно корисна освіта. На Агро-МВА задають напрямок, і більшість цінної інформації та досвіду отримуєш від колег, які навчаються поруч.

Зокрема зі мною навчається операційний директор великого холдингу, власник якого - уряд Саудівської Аравії, тобто є можливість спілкуватися з кращими аграрними управлінцями. Для організаційних змін ми запросили кращих консультантів. Традиційно у нас було ручне управління - одна людина думає за всіх і у кращому випадку може щось проконтролювати, а у гіршому випадку - покластися на совість тих, кому було надано вказівку. А зараз ми переходимо до системного бізнесу. Ми чітко усвідомили: для того щоб здійснити зміни, треба якісно підготувати людей. Ми навчаємо наш персонал за програмою, вибраною з кращих практик менеджменту. Люди побачать, що у системі за рахунок планової роботи не треба буде гасити пожежі, ми будемо працювати не сьогодні на вчора, а більше - у завтрашньому дні. Адже, коли гасиш пожежі, про операційну ефективність мови бути не може.

У нас усі готові інвестувати у техніку, у технології, а інвестувати в знання - чомусь ніхто не спішить. У нас є і вакансії, зокрема потрібні талановиті агрономи. Зараз у нас провідною галуззю є молочне скотарство, у нас 6000 голів, 1800 корів дійного стада, 1000 - поголів’я м’ясного стада. Практично все м’ясне стадо сертифіко-ване як органічне, молочне -частково, оскільки є ще питання організації збуту. Нам зовсім не приємно, коли наше молоко зливають у загальний жбан з молоком інших підприємств, адже з нашого молока може вийти унікальний продукт. Наші зусилля концентруються також на тому, щоб зробити переробку молока ДЛЯ ВИСОКОЯКІСНОГО дитячого харчування. Насправді з органічного молока лише два заводи в Європі виготовляють дитяче харчування. Ми прагнемо створити унікальний товар, не масовий. Органічний продукт не буває масовим. Земельний банк наш - близько 6,5 тисячі землі, але це -унікальні землі, які чотири десятиліття не бачили хімії, нітратів... Наші пайовики володіють не просто земельною ділянкою, на якій ведеться сільгоспвиробни-цтво. Це земля особливої цінності. Знаєте, що Хорш сказав, перебираючи в руці нашу землю?

- Що?

- «Я бачу тут одну проблему, - каже, - що це земля не моя».

- Ну так, Хорш - він такий...

- Він дивився сусідні поля... Там земля трамбована, суха, а тут - і волога, і структура... Він не міг повірити, що наша соя вирощена без гербіцидів, настільки чисте поле. До речі, ми розвиваємо власну олійну переробку. Олійницю купували у Німеччині. Посіяли і льон, щоб робити ще й лляну олію. Олію ми б хотіли продавати в Україні. На нашому прикладі багато хто може побачити, що органічний бізнес може займати не 20-30 гектарів, що це може бути міжнародна компанія, яка експортує продукцію і продукція якої має великий попит за кордоном і зміцнює репутацію України. Асортимент треба створювати. Такі компанії, як наша, цінні невеликими партіями унікальних продуктів. А якщо ми будемо вирощувати одну пшеницю і одну кукурудзу, настільки цікавими для світу ми не будемо. На нішеві культури доволі специфічний попит, але над цим треба працювати. Багато закордонних партнерів згодні укладати ф’ючерсні контракти з передоплатою, щоб гарантувати собі обсяги поставок. Продавати сировину - це тупиковий шлях економіки. Коли до нас приїздили представники відомої німецької компанії, вони мали сумніви щодо реальності органічної продукції в Україні. А коли вони познайомилися з історією «Агроекології», їх цікавило лише одне питання: як таке підприємство могло вижити і існувати в соціалістичній економіці, чому його не знищили? А коли вони потрапили у сховища, бігали й набирали у кишені різного зерна, їх цікавило все, й вони бачили справжню цінність цієї продукції. Ми також взяли участь у найбільшій європейській виставці органічної продукції Bio Fach, уклали там чимало контрактів, нам дуже допомогла ця діяльність у розвитку. Основні інвестиційні плани - створення власної переробки, створення додаткової вартості.

Які трудодні, коли не сіяно

Антонець приєднався до нас на обід. У Семена Свиридоновича, як завжди, були ділові гості, підприємці з Польщі, які шукають найкращу продукцію в Україні, і тому ми з Антонцем заледве перекинулися кількома словами, хоча я з ним і не конче повинен розмовляти. Ми просто обіймаємося при зустрічі, і це вже радість.

- Семене Свиридоновичу, чотири десятиліття ви плекаєте цю землю... Як ви її відчуваєте сьогодні? Чи вона жива? Чи має майбутнє? Чи буде вона окрасою України?

- Не знаю, як для України, - несподівано шпигнув державні органи сивочубий Антонець, - але для Європи, Америки, для світу - буде скарбом. Сьогодні у світі виробляється багато шкідливої для здоров’я людини продукції. .. Народ не стає здоровішим, село знищуємо...

Село непотрібне? Дивіться, їдемо полями - пішов соняшник по сої, пшениці не видно ніде, дуже високий рівень хімізації... А от ми - намагаємося врятувати село, розвиваємо тваринництво, будуємо доїльні зали... Та й людей виховуємо. Колись я приймав колгоспи... На одному полі зібралися механізатори, фахівці - пропала пшениця, треба переорати. Ми разом обговорили це, аж раптом -запитують: «От хочемо знати, а скільки ж буде виплачено на трудодень?» А я як закричу: «Так не сіяно ж нічого, який в дідька трудодень!!!»

І в цій короткій оповідці видатного землероба - якраз і є проблема ефективності виробництва, його прив’язки до кінцевого результату. Проблема застарілої психології, проблема нездатності адекватно оцінювати ринкову вартість власного трудового внеску... Тоді не було такого слова - «менеджмент». Сьогодні без цього слова неможлива агрокомпанія.

Органічне м’ясне тваринництво як ідеологія

- Ми плануємо ввести додаткову оплату за оренду пайовикам, з якими будуть підписані нові угоди, оскільки зараз створюємо земельний банк, приводимо до стандартів документацію, - розповідає Лук’яненко.

- Система органічного виробництва, в якій балансується рослинництво і тваринництво, у ваших руках набуває надійної перспективи. Органічне тваринництво - це складний бізнес?

- У нас вже тисяча голів абердин-ангуської ВРХ, у нас зараз племінний репродуктор з розведення цієї породи. Є й племзавод з розведення української червоно-рябої. Подали документи на племрепродуктор голштинів. М’ясна порода цінна тим, що можна займатися абсолютно органічним виробництвом, - вони не потребують ніяких синтетичних добавок. Чим ми відрізняємося від інших тваринницьких господарств? Якщо раніше можна було здивувати безприв’язною технологією, наприклад, то сьогодні всі технології доступні всім. Наша відмінність у тому, що з мінеральних добавок у нас лише - сіль, крейда, мінераліт, 3-кальцій-фосфат, для балансування раціону. Сінаж, сіно, солома в раціоні - і зелений конвеєр: починається з жита, потім люцерна, потім вико-овес, еспарцет, знову люцерна, потім олійна редька у суміші з вівсом. Забезпечуємо потрапляння каротину та вітамінів напряму худобі - до речі, вона вся у нас на загонах. Влітку у нас немає такого, щоб худоба була у замкнених приміщеннях. Корови - на великих вигонах. Ми беремо найкращі закордонні технології, постійно викликаємо спеціалістів із-за кордону, які проводять семінари з лікування худоби, випоювання телят тощо. Випоювання у нас відрізняється тим, що ми даємо на теличку 650 л цільного молока, на бичка 400 л. У перспективі хочеться зробити культурні пасовища, щоб організувати випас худоби. Надої по стаду - 6500 л. Всю зиму жирність у нас була понад 4, зараз - 3,7. Працюємо на самоконтролі. Звісно, молоко перевіряє лабораторія, але й щомісяця ми самі відвозимо зразки у Харківський інститут тваринництва для контролю на соматичні клітини, бакосеменення, щоб вчасно здійснити заходи. Єдиний кормовий інгредієнт неорганічного типу - це макуха, яку ми закуповуємо, але за стандартом  допускається 10% неорганічного корму. Будуємо раціон так, щоб усе молоко було органічним, але зараз великого сенсу немає зосереджуватися на цьому - ми шукаємо збут під виробництво унікального продукту, щоб молоко брали з органічною премією.

Стратегія - не виробляти неприбуткового

- Що ви у своїй стратегії передбачаєте, скажімо, за 5 років?

- Ми прагнемо через 5 років взагалі відмовитися від реалізації продукції, без доданої вартості. Через крупу, борошно, олію ми вже створюємо додану вартість нашому зерну, працюємо над створенням доданої вартості для молока. Це довгострокова мета, але ми досить успішно рухаємося обраним шляхом. Ми почали з меншого, пробуємо навчитися робити з нашого молока сир. Купуємо сироварний котел і будемо робити дрібну переробку. У молочній переробці неможливо механічно щось створити одним натиском кнопки. Треба відчути молоко, зрозуміти, вивчити, як воно себе поводить, на що реагує... Ми не хочемо вийти на ринок з продукцією, якою забиті магазини. Навіщо створювати самим собі проблеми? Якщо ми вийдемо на ринок органічного дитячого харчування, можемо тривалий час бути монополістами на цьому ринку. Окрім наших органічних сертифікатів ми ще сертифіковані як сировинна зона для виробництва продукції для дитячого харчування. Тваринництво - один із шляхів створити додану вартість для продукції рослинництва.

У світі популярні такі форми співпраці, як кластери. Ми, експерти у виробництві органічної продукції йдемо шляхом партнерства з експертами у переробці, з експертами у продажах, і кожний з нас заробляє на цій співпраці. Майбутнє - у кооперації.

Захистимо скарб України - Майбутнє.

Це слово, яке пролунало в кінці нашої бесіди, - визначне. Як дивно, що Лук’яненко вимовне замість слова «кінець» - «початок», майбутнє.

Отже, молодий менеджмент «Агроекології» чітко усвідомлює необхідність побудови системного бізнесу в рамках актуальної структури. Прекрасно розуміє потребу диференціації на ринку, виходу з унікальними продуктами Глибоко усвідомлює величезну цінність науково-практичних досягнень системи органічного виробництва сільгосппродукції Семена Антонця і має намір берегти та розвивати її. Має ясне бачення про грами підвищення ефективності виробництва, створення додаткової вартості для кожного продукту, концепцію партнерства з експертами необхідних циклів.

Я бачив очі Лук’яненка - вони чисті.

Я дивився на його руки - вони сильні.

Я слухав його думки - вони точні.

«Агроекологія» у надійних руках, її репутація в Європі і далеко поза нею міцніє, експорт росте.

І все це не позбавляє нас від обов’язку всім народом долучитися до великої справи збереження та оборони підприємства, яке не має аналогів у світі, справжнього скарбу України.

Ми багато втрачаємо, пам’яток, людей, винаходів - час зберігати й примножувати. Час, який називається - майбутнє.

Текст - Юрій Гончаренко

Фото - Ігор Товстоп’ят

Опубліковано в журналі «Зерно», №7(124), липень 2016 р.

http://www.zerno-ua.com/journals/2016/iyul-2016-god/glib-lukyanenko-direktor-agroekologiya-diamantovi-zemli

Повернутись до списку новин