"Золотий Меркурій" і дипломи лауреатів – за органічне землеробство

27 вересня у залі засідань ПП "Агроекологія" відбулося нагородження засновника підприємства, Героя України Семена Свиридоновича Антонця престижною міжнародною нагородою "Золотий Меркурій". Суспільство ще раз підтвердило значимість великої роботи, яку С. С. Антонець продовжує все своє життя.

Щорічна міжнародна нагорода "Золотий Меркурій" вручається за особливі заслуги у зміцненні національної економіки і є спільним проектом Асамблеї ділових кіл України, Союзу спеціалістів-експертів з якості (Україна), EMRC (Бельгія), EBA (Великобританія), МКПП (Росія). Експертна рада Міжнародної іміджової програми “Лідери ХХІ століття” оцінила внесок полтавського аграрія у розвиток суспільства, його високий професіоналізм та активну участь у житті країни.

Багато людей цього дня приїхали у Михайлики спеціально, щоб привітати С. С. Антонця з нагородою.

– Семен Свиридонович – людина, яка навіки ввійшла в історію Шишаччини, – сказав голова Шишацької райдержадміністрації В'ячеслав Білаш.

– Він – зберігач українського чорнозему, – зазначив Віктор Самородов. – Скрізь родючість падає, а тут – зростає. Такі люди – душа нашої нації, нашої країни.

– Поля "Агроекології" говорять самі за себе, – поділився враженнями від побаченого на підприємстві Юрій Работін, голова Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, який вручав нагороду. – Я з Херсонщини, пам'ятаю, як у шкільному дитинстві саджали лісосмуги. Зараз ці лісосмуги вже всі зрубані на дрова, а у вас вони збережені. Корови на ваших фермах дивляться людськими очима, тому що про них турбуються. А головне – люди тут бачать, що про них дбають.

У свою чергу, Семен Свиридонович подякував за високу відзнаку і поділився своїми думками щодо сучасного стану сільського господарства і майбутнього органічного землеробства.

– Не чекав я такої відзнаки, – зізнався він. – Дуже вдячний. Це накладає обов'язок працювати ще краще для користі нашої держави. Зараз багато розмов точиться навколо органічного землеробства, екологічно чистої продукції. Але давайте вдумаємося: як можна, нам, українцям, маючи в обробітку 32 млн. га родючих земель, їсти хліб із отрутохімікатами? Невже це так необхідно? Можливо, якщо йдеться про продаж 30–40 млн. т зерна, а для споживання населенню України достатньо 6 млн. т.

Ось висівається пшеничка, багато уваги цьому приділяє преса, адже це – хліб. Але доходить до того, що безпосередньо перед збиранням посіви пшениці обробляють гербіцидами, аби знищити бур'яни й обмолотити поле напряму. Навіть гречку, щоб її не сушити, обробляють гербіцидами і обмолочують як висохне, а вона ж усе в себе вбирає, якою ж буде гречана крупа? Коли я запитую у лікарів, професорів, академіків, чи шкідливі гербіциди для людей, вони відповідають, що шкідливі. Так чому ж ми їх застосовуємо?

Наведу ще один приклад. Кілька днів тому завітав до нас проректор Полтавської державної аграрної академії М. М. Опара і розповів, як їдучи з Полтави, побачив на ланах незібраний соняшник і кукурудзу. Дощі йдуть, все в полі гниє, і у нього через це душа болить, адже колись такий почорнілий соняшник використовували лише на оліфу. Я заспокоюю – чого ви хвилюєтесь? У всього є господар, все буде зібране. І соняшник, хоча й почорнів, сьогодні вже не пустять на оліфу – все піде на олію. Якось я спостерігав, як на одному полі соняшник скрутився від отрутохімікатів. Думаю, куди ж його використають, може придискують? Ні, почекали, доки окремі корзинки випрямилися, тоді обмолотили й повезли десь.

Якби сказав, що неможливо працювати без отрутохімікатів, гербіцидів – так, будь ласка, приїжджайте до нас, дивіться. Ми відкриті, наші поля відкриті. Нещодавно прибуває до нас гість. Сказав, нібито купує якесь господарство і хоче отримувати органічну продукцію. Потім з’ясувалося, що він представляє відомого олігарха. Цьому чоловікові я порадив, якщо є намір переходити на технології органічного землеробства, спочатку ввести сівозміну, як у нас. Відмовитися від гербіцидів і добрив, не маючи ніякого досвіду, важко. Але землю треба зберегти, і на землі повинна бути застосована науково обґрунтована сівозміна. Як сказав Докучаєв, "почве надо дать отдохнуть в травах", а вона зараз «відпочиває» тільки в кукурудзі, тобто практично працює безперервно і від цього деградує. Тому, навіть застосовуючи отрутохімікати, добрива необхідно зробити сівозміну – цю систему природного відтворення родючості ґрунту. А коли буде потрібно вирощувати чисту продукцію, тоді вже можна буде поступово гербіциди й міндобрива відкинути, і ця система запрацює, даватиме урожай.

Це – відносно рослинництва. Але те ж саме стосується молока й м'яса. Якщо говорити про м'ясо. Родяться поросятка, телятка, курчатка. Їх годують стимуляторами росту, і їхнє м'ясо стає отруйним. Знайомий ветеринарний лікар розповідав, як хотів зробити шашлик і не зміг на базарі купити хорошого м'яса, а він же на цьому знається. Тоді поїхав на ставок, придбав риби. Але ж і її останнім часом годують комбікормом зі стимуляторами росту.

Якщо у нашому господарстві ми використовували б гербіциди і міндобрива, то урожаї зернових сягали б за 80 ц/га, ми отримували більше зеленої маси і т. д. Але ж ця продукція вся була б отруєна. А так ми щодня відправляємо на дитяче харчування 30 т чистого молока, робимо органічні крупи, борошно. Це ж здорова продукція, яку можна виробляти скрізь. Проте, до тих пір, поки на першому місці у суспільстві будуть гроші – ніякого органічного землеробства не буде, як і органічної продукції.

Ми працюємо в агробізнесі, обробляємо 7 тис. га землі. І цього достатньо, щоб жило господарство. 500 чоловік отримують заробітну плату, власники паїв – орендну плату. Якось кажу своєму колезі: "Зроби чисту продукцію. Що тобі заважає? Ти ж віруюча людина". А він мені говорить: "Тоді я розорюсь". І це я чую не від нього одного. Так виходить, для того, щоб вони не розорилися, хай гине народ?

Ще взимку школам, які знаходяться на території господарства, ми безкоштовно відвезли крупи, борошно. Вже минуло два місяці нового навчального року, але ніхто зі шкіл по крупи не звертається. Купують їх в магазині з націнкою. Я пропоную – ми безплатно дамо. Виявляється, у бюджеті на це закладені гроші і їх не можна використати на щось інше. Торік керівництво району посприяло, щоб 300 т органічної пшениці, призначеної для випікання так званого соціального хліба, не везти в Полтаву, а відправити на хлібозавод у Шишаки. Але її не використали на соціальний, доступний населенню хліб, лише трохи випікали для школи та гімназії. Цього року у нас є пшениця, на неї впали ціни, у селі працює пекарня, можна випікати екологічно чистий хліб. Але ніхто його не замовляє, бо інші пропонують відкати, а ми – ні.

Сьогодні треба наголосити: якщо отрутохімікати шкодять – їх не можна допускати у їжу. Якщо ж не шкодять – давайте будемо їх споживати. Громадськість вимагає, щоб органічна продукція була не тільки для багатих. Так і буде, якщо всі харчові продукти будуть органічно чистими. І наша сьогоднішня зустріч, можливість обговорити цю проблему – це маленька краплинка у великому морі роботи в цьому напрямку.  

"Золотий Меркурій" став найвагомішою, але не єдиною нагородою, яку в ці дні вручали у Михайликах і на Полтавщині загалом. 26–27 вересня в області побувала делегація знавців та поціновувачів українського слова з Одещини на чолі з головою Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України, заслуженим журналістом України, головою оргкомітету Загальнонаціонального конкурсу “Українська мова – мова єднання” Юрієм Работіним. Вони привезли полтавцям нагороди цього престижного конкурсу, який нинішнього року відбувся вже в чотирнадцяте.

Цього року на розгляд журі надійшло 277 колективних та індивідуальних робіт з усієї України, а також із Росії, Білорусі, Молдови, Словаччини, Великобританії, США, В’єтнаму, Китаю, Киргизстану. Навіть за такої потужної конкуренції Полтавщина довела, що залишається гідною своїх славних мовних традицій, адже 45% переможців і лауреатів конкурсу 2013 року – наші земляки.

Нагородження відбулося як у Полтаві, так і у Михайликах. Така увага до сільської глибинки не випадкова: лауреатами конкурсу стали С. С. Антонець і науково-виробниче видання нашого підприємства газета “Агро-Еко”. Семен Свиридонович удостоєний звання лауреата за спонсорування видання книжки “Що написане – неспростовне ”, в якій опубліковані листи письменника В. Г. Короленка. А наша газета стала одним із чотирьох лауреатів нової, екологічної, номінації конкурсу “Дихай озоном”. Так відзначена велика роль "Агро-Еко" у поширенні ідей органічного землеробства, здорового способу життя, збереження довкілля. Лауреатами у цій номінації стали також і відомі всім у нашому господарстві науковці, прихильники органічного землеробства, доценти Полтавської державної аграрної академії Віктор Самородов і Сергій Поспєлов. Вони нагороджені за упорядковану ними книжку “Бентежний талант хлібороба ” про життя й діяльність С. С. Антонця.

Ганна Козельська


Назад до списку


Новини

01.03.20

Ціни на органічну продукцію рослинництва та продукти її переробки станом на 1 березня 2020 р.

18.02.20

Biofach 2020: світові тенденції й українські перспективи

З 12 по 15 лютого ПП «Агроекологія» вже вп’яте взяло участь у Міжнародній виставці органічних продуктів BioFach у німецькому місті Нюрнберг.

12.02.20

Роздоюванню первісток – особлива увага

Одним із важливих чинників, який формує молочну продуктивність корів є роздоювання первісток.

26.01.20

Сторінками книги – до країни Органіки

У рамках проекту «Ми органічні» у світ вийшла книжка «Подорож до країни Органіки»