Еспарцетовий розмай з користю для землі

17 червня виповнилося 40 років з того дня, як Семен Свиридонович Антонець був обраний головою колгоспу ім. Орджонікідзе. І стільки ж років – його господарюванню на землі методами природного землеробства, яке з часом отримало офіційну назву органічного. Напередодні цієї дати відомі полтавські науковці змогли вже вкотре пересвідчитися у тому, наскільки правильним був обраний С. С. Антонцем курс на біологізацію землеробства, побувавши на полях, де буяють різні культури, вирощені без застосування агрохімікатів.

Один із найважливіших елементів технології, що застосовується в «Агроекології», - використання багаторічних трав. Тож, щоб узагальнити наш досвід, накопичений у вирощуванні й застосуванні еспарцету, науковці Полтавської державної аграрної академії провели на підприємстві спеціальний польовий симпозіум. Доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри екології Віктор Писаренко, доцент кафедри екології ВікторСамородов, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри землеробства і агрохімії Сергій Поспєлов, кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри екології Ганна Поспєлова зустрілися із засновником ПП «Агроекологія» Семеном Антонцем, щоб обговорити комплексне використання еспарцету в сільськогосподарському виробництві. Семен Свиридонович переконаний, що цю культуру по праву оцінить кожен господар, який дбає як про отримання прибутку, так і про збереження й підвищення родючості землі. Але часто для того, щоб почати сіяти еспарцет і взагалі багаторічні трави, не вистачає інформації про успішний досвід такого господарювання. Тоді як в «Агроекології» такої інформації достатньо, щоб переконати навіть скептиків. Необхідно її лише узагальнити й поширити. З цією метою аграрій і науковці вирушили в об’їзд полями підприємства. 

Червень – традиційно «еспарцетовий сезон» в «Агроекології». У цей час чудова багаторічна трава досягає піку свого розквіту, і в цей час потрібно якнайповніше використати всі вигоди, які вона дає. Тому одна з перших зупинок під час об’їзду – біля поля, де завершують скошувати зелену масу еспарцету. Її урожайність тут, навіть у прив’яленому стані, перевищує 260 ц/га. Чудовий результат! Особливо, якщо взяти до уваги, що в 100 кг цієї зеленої маси міститься в середньому 17,3 кормових одиниці і 2,8 кг перетравного протеїну. Тому й безпосереднє згодовування худобі, й заготівля на сінаж та сіно вже виправдовують вирощування еспарцету в господарстві, яке має розвинене тваринництво. Так, цього року щодня на сінаж йшло в середньому 1,5 тис. т зеленої маси. За словами С. С. Антонця, якби в колгоспні роки вдалося мати показник хоча б у тисячу тонн, то, напевне, вивчити досвід і привітати керівника господарства приїхав би сам В. Щербицький – перший секретар ЦК компартії республіки. А зараз такі показники для «Агроекології» – норма, тому й вдається утримувати понад 5,5 тис. голів худоби, отримувати високі надої. Проте, це лише та вигода, яка лежить на поверхні. 

С. С. Антонець іноді згадує розмову з одним посадовцем обласного рівня із Полтави. Той чоловік, побачивши під час відвідин «Агроекології» машини, вщент завантажені зеленою масою еспарцету, захоплено вигукнув: «Яке багатство!». Проте Семен Свиридонович, вказавши на поле, вкрите стернею, відповів: «Головне багатство – тут!». Чим здивував і навіть спантеличив співбесідника. Та досвідчений аграрій знав, про що каже. Адже еспарцет вже багато років – надійний помічник у справі природного відтворення родючості ґрунту, яке є одним із пріоритетів діяльності підприємства. 

Технологія такого відтворення в господарстві відпрацьована. Вона включає в себе цілий ряд агротехнічних прийомів, серед яких важливе місце посідає використання багаторічних трав, зокрема, еспарцету. По-перше, на коріннях еспарцету, як бобової культури, мешкають азотфіксуючі бульбочкові бактерії. Тому ця культура дає 180–230 кг біологічного (симбіотичного) азоту на гектар. І це відбувається природнім шляхом під час вирощування трави на будь-які потреби, без жодних додаткових затрат. По-друге, зелена маса еспарцету широко використовується на сидерат. Таке зелене добриво дає не менше 10 т/га органічної речовини, що можна порівняти із внесенням 30–45 т перегною. По-третє, в останній рік вирощування еспарцету ми приробляємо поукісні рештки, а також у ґрунті залишається коріння, що додає ще 60–80 кг/га азоту і 20–26 кг/га фосфору. Причому, ці цифри – орієнтовні й залежать від урожайності культури в конкретних умовах. Отже, реальний ефект буває ще потужнішим.

Якщо говорити про поле, біля якого відбувається розмова, то тут постійно вживаються заходи, спрямовані на відтворення родючості. І ці зусилля дають свої результати. В зв’язку з тим, що площа розташована далеко від сіл і ферм, внесення гною тут не завжди доцільне через необхідність перевезення його на велику відстань. Тому родючість вже кілька років підвищують за рахунок використання сидератів. У якості зеленого добрива тут вирощували жито, гречку, звісно ж, і багаторічні трави. Два роки тому посіяли ячмінь з еспарцетом, у перший рік отримавши зерно. Як говорить Семен Свиридонович, більше двох років на цьому полі нічого не робили й водночас отримали два укоси зеленої маси еспарцету. Особливо порадував нинішній врожай. Планується залишити еспарцет тут ще на один рік, після чого можна буде поле засіяти іншими культурами. До речі, якщо використовувати еспарцет як попередник для зернових культур, ефект від нього відчувається не менше трьох наступних років. Проте, й сама ця трава добре відгукнулася на вирощування на полі, яке до того вже підгодували сидеральними добривами. Завдяки цьому й урожай гарний. «Не може слаба земля дати сильну зелену масу», – підкреслює С. С. Антонець.

В «Агроекології» одночасно можна побачити еспарцет різних років використання. Тому поїздка господарством перетворюється для її учасників на своєрідну подорож у часі, коли перед очима розгортається весь цикл використання культури. Ось, наприклад, поле еспарцету першого року використання. Посіяна торік трава досить густа, але, за словами аграрія, наступного року зелена маса буде ще потужніша. При цьому коренева маса буде такою самою і, залишена в землі, удобрить її органікою. 

На іншій площі – стерня трави, яка вже віддала господарю майже все, що могла. Тут ще треба отримати отаву, яку пізніше прироблять на сидерат. Тому саме проводився обробіток дисковою бороною. Причому, обробляти треба мілко, на 4 см, щоб не виривати корінці із землі. Проте, С. С. Антонець відразу звертає увагу на нерівномірність обробітку: диски борони по краях дужче заглиблюються і в таких місцях вивертають коріння із землі. Семен Свиридонович робить механізаторам зауваження щодо точнішого налаштування агрегату. Адже, якщо обробити поле нерівномірно, отава в багатьох місцях не відросте, а значить, втратиться значна частина зеленої маси для сидерації. 

Утім, до кожного поля в «Агроекології» підходять творчо. Ось ще одна площа, де скошений еспарцет останнього року використання. Тут використані інші прийоми. Трава була дещо зріджена, поле обробили дисковою бороною, але – досить грубо, щоб знищити бур’яни й розрихлити землю. Причому, обробіток проводився впоперек схилу. Тепер, якщо піде сильний дощ, розрихлена земля всотає вологу, не давши їй стікати та вимивати гумус. На цьому полі планується сівба озимих. Але якщо землю для цього підготували б уже зараз, розім’явши великі грудки, ерозія була б неминучою.

Узагалі значна частина об’їзду була присвячена протиерозійним заходам. Тут еспарцет також незамінний. Наприклад, бачимо косогір, де зріджену багаторічну траву торік вирішили залишити на зиму з метою попередження ерозії. Обробіток провели навесні, коли трава зазеленіла. А потім посіяли просо, яке також закріплює ґрунт, а також очищає поле від пирію. Після збирання цієї культури залишиться стерня, що теж не дасть стихії виносити гумус. А наступної весни тут буде посіяний ячмінь з еспарцетом. Протягом трьох років еспарцет виконуватиме всі свої функції – даватиме зелену масу як кормова культура, збагачуватиме землю біологічним азотом, запобігатиме ерозії і, зрештою, додасть землі органіки. Після цього поле буде готове до вирощування озимої пшениці або інших культур. 

Результат багаторічних протиерозійних заходів ми бачимо на полі «під Киселихою». 

– Коли я почав працювати в колгоспі ім. Орджонікідзе в 1975 році, тут зверху на косогорі була глина, – згадує Семен Свиридонович. – А ось, посеред поля, – невелика балочка. Якби не дбали про запобігання ерозії, за ці роки з неї вже утворився б яр. А тут, навпаки, схили балочки стають все більш пологими, тому що тут завжди щось росте. Зараз бачимо могутню стерню еспарцету, з якого два роки отримували білковий корм. В органічному землеробстві важливо проводити поверхневий обробіток, вирощувати різні культури, причому, завершальним в сівозміні має бути еспарцет, після якого вже можна знову висівати пшеницю.

На запитання, які заходи були вжиті, щоб перетворити глинисту площу на родючу, Семен Свиридонович зауважує, що нічого особливого, лише починаючи з 1970-х років застосовували мілкий обробіток ґрунту, дотримувалися сівозмін, вирощували багаторічні трави, не сіяли просапних культур, не спалювали солому… Нібито й справді – нічого особливого. Утім, творче, постійне, комплексне й послідовне застосування всім відомих агротехнічних прийомів протягом 40 років дає вражаючий результат. Ерозія на полі зупинена, глина вже не проглядає між рослин, і площа, де відновлена родючість, справно дає врожаї сільськогосподарських культур. До речі, думку щодо необхідності дбати про землю від керівника перейняли вже й працівники підприємства. С. С. Антонець звертає увагу на те, що під час обробітку ґрунту механізатори не чіпали стерню в балочці – спеціально піднімали борону в цьому місці. Отже, потурбувалися, щоб залишити перепону для води, не дати їй розмивати поле й поглиблювати балку.

… Розповідь про еспарцет була б неповною, якщо не згадати ще кілька функцій, які виконує ця культура. Так, еспарцет – добрий медонос. За різними оцінками, медозбір з нього складає від 200 до 400 кг з гектару. Зважування контрольного вулика, проведене бджолярами, показало збільшення його ваги на 2–7 кг щодня під час роботи комах на еспарцетовому полі. Чистий еспарцетовий мед має тонкий аромат і чудовий смак, додає еспарцет смакових якостей і меду з різнотрав’я. А ще ця трава поліпшує структуру ґрунту, сприяє накопиченню в ньому вологи, гальмує розвиток бур’янів і захворювань сільськогосподарських культур. І всі ці корисні властивості еспарцету успішно використовують в «Агроекології», причому, творчість у цій справі триває. «Робота в «Агроекології» – це постійний експеримент», – підсумовує Семен Свиридонович.

…Об’їзд завершився, і учасники польового симпозіуму збираються в офісі підприємства, де продовжують обговорення важливої теми природного відтворення родючості ґрунту. Їхня думка одностайна: «Агроекологія» має технологію, завдяки якій можна підвищувати родючість ґрунту. А це, зважаючи на значне зниження вмісту гумусу в українських чорноземах протягом останніх ста років, – зауважив професор Віктор Писаренко, – дуже актуально для України. Завдання науковців – продовжувати узагальнювати й поширювати цей досвід. 

Зараз на рахунку науковців, які співпрацюють з «Агроекологією», – чимало книг і статей на цю тему. Деякі з них стали класикою видань про органічне землеробство. Проте, є ще великий простір для досліджень. Тому, безперечно, наукова й аграрна громадськість побачить ще багато наукових розвідок, які збережуть унікальні надбання багаторічного досвіду органічного господарювання й донесуть їх до всіх, хто хоче бачити сільське господарство чистим, таким, що працює лише на благо людей і природи.

Ганна Козельська