Василь Лобан: «Бути органічним не на словах, а всередині»

Одне з відомих органічних підприємств на Полтавщині – ТОВ «Кварк». 2007 року воно успішно пройшло органічну сертифікацію. Створив і очолює його Василь Лобан.

З обстановки офісу ТОВ «Кварк» у Миргороді не відразу зрозумієш, що перебуваєш у мозковому центрі сільськогосподарського підприємства. Так, тут є зразки продукції – крупи, зерно, снопики колосся, пам’ятне фото з виставки органічної продукції «Біофах». Та поруч із ними в кабінеті засновника й директора товариства Василя Лобана – моделі літаків. Це – нагадування про першу пристрасть Василя Михайловича – військову авіацію, якій віддана значна частина життя. Про небо й армію він може розповісти чимало, адже опанував не один десяток типів літаків, мав звання, посаду, дві вищих освіти… Але прийшли важкі для країни й людей 1990-ті роки. Все руйнувалося, в тому числі – й армія. Багато офіцерів потрапило під скорочення. 1992 року довелося різко змінити життя й Василеві Лобану. Тоді на базі Вищої партійної школи були створені курси для перепідготовки вищого льотного складу. Працювали вони за Гарвардською програмою адаптації військових до мирного життя. Василь Михайлович отримав нову професію – менеджер виробництва і, як він сам говорить, повернув погляди й думки на капіталістичний шлях.

Тоді й з’явилося ТОВ «Кварк», яке працює вже 26 років. Щоправда, спочатку підприємство не було аграрним: бралися за будь-який вид діяльності, що міг дати прибуток і робочі місця. Власне, основною метою у ті часи було навіть не стільки отримання прибутку, скільки допомога, насамперед – роботою, сім’ям військовослужбовців, які потрапили під скорочення. Але так складалося, що допомагати довелося не лише їм. Василь Лобан став одним із засновників і керівником Миргородського Ротарі-клубу, який у часи скрути й розрухи подарував району три автомобілі швидкої допомоги, Миргороду – спеціалізовану пожежно-рятувальну машину. Звела доля і з мешканцями села Худоліївка Семенівського району. Місцеве сільгосппідприємство було на межі банкрутства, люди – без роботи, а поля заростали бур’яном. На прохання колишніх колгоспників, «Кварк» узявся допомагати їм повертати землю у виробництво. Тож 2002 року товариство купило три трактори й почало обробляти перші 400 га, згодом до них додалися ще площі.

– Я тоді не знав навіть, як відрізнити ячмінь від пшениці, – згадує Василь Михайлович. – Мені довелося буквально перекувати меч на орало. Опанував нові професії – агронома, механізатора, комбайнера, оператора ЗАВу.

Із труднощами доводилося стикатися чи не на кожному кроці. У «спадок» від попереднього господарства дісталися напівзруйновані тік, пилорама, які треба було відновлювати. Працівників для роботи в полі навчали самі, адже тоді занепадала професійна освіта для сільського господарства, механізаторів практично не готували. Та й знайти людей, які хотіли б працювати й годилися для цього, було нелегко, адже бідність доводила до відчаю й підштовхувала до пияцтва, крадіжок, переїзду до міст.

– Бували моменти, коли хотілося все покинути, – зізнається Василь Лобан. – Але потім настав період, коли почало щось виходити. Ми виробляли й продавали продукцію. Допомагали селу – провели туди газ, протягнувши трубу через два райони. Людям стало легше жити. Завдяки газифікації вдалося забезпечити теплом і зберегти школу, дитячий садок, будинок престарілих.

Та попереду чекали нові труднощі. І головною проблемою виявилося земельне рейдерство. Коли стали закінчуватися терміни оренди земельних паїв, у Худоліївці з’явилися люди, які, за словами Василя Лобана, перекупали права на оренду ділянок у стареньких бабусь і дідусів. Таким чином, площі, які обробляв «Кварк», зменшилися приблизно на чверть.

– Настрою не було, – говорить керівник підприємства. – Тому знову захотілося все покинути. Але місцеві люди умовили залишитися. І я став протистояти рейдерству.

Більшу частину земель вдалося відстояти. Зараз ТОВ «Кварк» обробляє 525 га, на яких працює до 30 осіб. Але ці події примусили задуматися, якими мають бути земельні відносини.

– Якщо подивитися з точки зору воєнної економіки, це – питання продовольчої безпеки країни, – розмірковує Василь Михайлович про ризики зосередження великих земельних площ в одних руках. – Легко прибрати п’ять сімей, які володіють сотнями тисяч гектарів землі. Якщо ж багато родин мають по 40–70 га, – за рахунок них виживе держава.

Непокоїть його й питання відкриття ринку землі. На його думку, суспільство зараз не готове до цього. Він вважає, що в нинішній ситуації більшість її скуплять ті, хто має багато грошей, а прості селяни можуть залишитися ні з чим. Якщо ж поглянути на проблему глибше, то чи можна землю взагалі вважати товаром? Адже коли людина щось створює для обміну, продажу, то це стає товаром, з’являються товарні відносини.

– А хто створив землю, повітря, надра? – запитує Василь Лобан.

Упевнений він і в тому, що земля під органічним виробництвом повинна мати особливий статус, який зберігається при зміні власника чи орендаря. Так, деякі з тих власників паїв, котрі пішли з підприємства, вже просяться сюди знов. Утім, їхні поля всі ці роки були під інтенсивним землеробством, тобто в них вносили різні хімікати, а ґрунти у Василя Лобана – чисті, адже ще 2005 року почав переходити на органічну технологію.

Переорієнтація з інтенсивного землеробства на органічне відбулася завдяки бажанню засновника підприємства самому споживати здорову їжу й забезпечувати нею свою сім’ю та інших людей.

– Органічні продукти – це основа здорового способу життя, – переконаний Василь Лобан. – Якщо хорошу машину заправити поганим бензином, вона зламається. Так і організм людини: здоровий глузд підказує, що треба щодня вживати якісну їжу.

Чоловіка непокоїть те, що відбувається через надмірну хімізацію сільського господарства, – катастрофічні масштаби загибелі бджіл, споживання дітьми продуктів, які містять залишки агрохімікатів, тощо. Тому й вирішив у своєму господарстві відмовитися від їх застосування. Буваючи у інших країнах, бачив, що там люди вже починають розуміти небезпеку хімізації. Наприклад, у США мав можливість погостювати у семи сім’ях мешканців штату Вермонт. Це були молоді люди та середнього віку різних професій, пенсіонери. І вони вже споживали екологічно безпечну їжу, у країні починав поширюватися органічний рух. Подібні тенденції були й у Європі. Це давало надію на те, що й українці, зрештою, підуть цим шляхом.

2007 року був отриманий перший органічний сертифікат – його видала турецька сертифікаційна компанія, акредитована в ЄС. Потім одержав швейцарський сертифікат ІМО, український – компанії «Органік Стандарт», швейцарський «BioSuisse». Це дало можливість продавати органічну продукцію як в Україні, так і за кордон.

Вирощують у господарстві чимало культур – щороку це 12–13 видів рослин, що дає можливість реагувати на потреби ринку, спрямовуючи увагу на популярнішу в даний час продукцію. А головне – це дозволяє дотримуватися сівозміни. Підприємство не має тваринництва й, відповідно, органічних добрив тваринного походження. Тож поживу землі дають пожнивні рештки, бобові культури, сидерати. Оскільки в сівозміні чергуються культури, які мають різні властивості, це також допомагає стримувати поширення небажаних організмів. Наприклад, гірчиця й коріандр згубно впливають на комах-шкідників, жито очищує поле від бур’янів.

– На мій погляд, бур’ян – як інакомисляча людина: з ним треба співіснувати, – говорить аграрій. – Бур’ян – нормальне явище, тож ми з ним по-дружньому конкуруємо: сіємо так, щоб конкурентна боротьба була на користь наших культур.

Василь Лобан пишається тим, що вдалося на 1,5 см збільшити гумусний шар на полях. А ще – тим, що значну частину обробітку землі проводять агрегатами власної конструкції. Зокрема, один із культиваторів створений нинішнього року на базі двох агрегатів вітчизняного виробництва. Він дозволяє проводити обробіток на точно задану глибину. Звісно, можна було б купити готовий культиватор виробництва котроїсь із відомих у світі компаній. Проте, вирішили заощадити кошти, і це вдалося: замість 2,5 млн. грн., які коштує готовий агрегат, на власний витратили 600 тис. грн. Є на підприємстві нова сучасна техніка, але керівник вважає, що не варто відмовлятися й від старих машин, поки ними можна користуватися. Тому, наприклад, на полях тут можна побачити відновлений трактор «Кіровець».

Зараз «Кварк» вирощує пшеницю озиму – м’яку й тверду, а також яру, ячмінь, овес, гречку, кондитерський соняшник, льон, коріандр, сою, кукурудзу, рижій, сочевицю, просо, гірчицю, вику. Але вирощене не тільки продають як сировину, а й самі переробляють. На підприємстві створений переробний цех, устаткований обладнанням, завдяки якому можна випускати різні види круп, борошна, робити сухі сніданки з кількох різновидів екструдованого зерна й навіть… органічний корм для собак. Є у Василя Лобана й власна зареєстрована торгова марка, але поки що готову продукцію випускає не під нею, а продає іншим підприємствам, тож у роздрібних мережах ці продукти можна знайти під їхніми брендами. Цікаво, що попит мають навіть відходи виробництва. Так, лушпиння гречки йде на наповнення подушок і матраців. Зокрема, цим лушпинням наповнені матраци у відомому органічному готелі неподалік Києва. Утім, Василь Михайлович не лише продає свою продукцію. Від самого початку органічного господарювання він забезпечує нею школу, дитячий садок і будинок престарілих у Худоліївці.

Як і на полях, у переробному цеху доводиться використовувати технічне мислення, щоб вирішувати важливі завдання. Так, попри те, що в таких цехах у повітрі зазвичай висить чимало пилу, у переробному підрозділі «Кварку» дихається легко. Виявляється, тут використана особлива система очищення повітря, яка є ноу-хау. Так само, як і системи відлякування гризунів та комах за допомогою ультразвуку. А це дуже важливо, адже в органічному виробництві для боротьби з ними заборонено застосовувати отрутохімікати.

Василь Лобан – із тих людей, які, взявшись за якусь справу, думають не лише про прибуток, а й про те, як зробити цей світ хоч трохи кращим. Тому має свій погляд на багато речей, власну філософію, якою завжди готовий поділитися. І одна з тих думок, які лежать в основі його діяльності, – переконання, що треба жити в гармонії з навколишнім світом, з природою.

– Треба любити землю, природу, бути органічним не на словах, а всередині; якщо бути на «Ви» з природою, вона віддячить, – стверджує Василь Михайлович.

Ця філософія, розуміння важливості справи, яку робить Василь Лобан, надихають його жити, творити, ставити задачі й перемагати. Підтримує й те, що поруч – однодумці, які є рідними людьми: дружина, з якою разом уже 42 роки, син теж працюють на підприємстві. Причому, син зараз вивчає біодинамічне землеробство у Школі біодинаміки. Колись була нагода використати один із біодинамічних препаратів на своїх полях. Результат виявився чудовим. Тому є бажання розвиватися й у цьому напрямку. А загалом – подальші плани пов’язані саме з діяльністю в органічному виробництві, зі здоровим способом життя для себе і поширенням його для інших.

– Я знаю, що до кінця життя буду в органічній сфері, – упевнений Василь Михайлович.

Ганна Козельська

Назад до списку