Захистити бджіл спільними зусиллями

«Поки живе бджола – живе людство» – цей відомий вислів повністю відображає роль маленької комахи-трудівниці у житті людини. Проте, сьогодні домашня бджола потребує захисту, як на місцевому, так і на державному рівнях.

В різних частинах світу все частіше відмічають дивне явище: бджоли раптово покидають свої вулики й зникають у невідомому напрямку. Причину цього науковці так до кінця і не розгадали. Утім, найвірогідніше, комах відлякує діяльність людини, зокрема, – вплив опромінення від станцій мобільного зв’язку. Та, якщо це лише версія, то загибель бджіл через надмірне або неправильне застосування агрохімікатів на полях – реальність, яка не підлягає сумніву. 

Голова Полтавської обласної організації «Спілка пасічників», директор Державного навчального закладу Гадяцьке аграрне училище Наталія Сенчук стверджує , що сьогодні найпроблемніше питання в галузі бджільництва – збереження бджіл у весняно-літній період, адже саме в цей час на поля вноситься велика кількість хімічних препаратів, яка спричиняє масову загибель бджолосімей. 

Масштаби цього лиха подекуди вражають. Так, 2014 року на Полтавщині загинуло більше тисячі бджолосімей, з них 800 – у Хорольському районі, 350 – у Машівському, 150 – у Глобинському. Причому, це лише офіційні цифри, які стосуються втрат тих бджолярів, що звернулися зі своєю бідою до Спілки пасічників. Але звертаються далеко не всі. 

Серед постраждалих – і власники великих пасік у понад сотню вуликів, і дрібні господарі, у яких лише кілька сімей. Але практично всіх об’єднує одне: пасіка для цих бджолярів – це власна справа, джерело засобів для існування. Загибель бджіл для них – велика втрата, а то й узагалі розорення. Чому ж виникають такі ситуації?

Перш за все, мабуть, тому, що в нашій країні все ще немає гідної поваги до вимог законів. Адже кожен агровиробник напевне знає про те, що, плануючи обробляти свої поля речовинами, які можуть призвести до отруєння бджіл, він завчасно – за 3–5 діб до початку цих робіт – повинен попередити про це навколишніх бджолярів. І тоді проблем не виникає: власники бджіл просто зачиняють комах у вуликах або перевозять пасіку на інше місце. На практиці ж далеко не всі аграрії роблять такі попередження – чи то через цю саму неповагу до законів та правил, чи то через звичайну забудькуватість, а то й просто не надаючи значення проблемі. Проте, загибель бджіл завдає шкоди не тільки пасічникам, але й власникам полів. По-перше, це втрати врожаю. Адже запилення сільськогосподарських культур бджолами дає до 80% прибавки врожаю. І це – без будь-яких додаткових затрат з боку землероба. По-друге, якщо потерпілий пасічник доведе провину аграрія у загибелі бджіл, тому доведеться сплатити чималу суму, щоб компенсувати збитки. Такі випадки у Полтавській області вже були.

Та все ж протистояння в судах – не вихід. На переконання Наталії Сенчук, набагато краще співпрацювати.

– Зараз уже розпочався березень місяць, тож пасічники мають нагадати керівникам аграрних підприємств, фермерам про те, що є така галузь – бджільництво, – радить голова Спілки пасічників. – Щоб зберегти бджіл – потрібно знаходити спільну мову.

Позитивні приклади в області є. Так, свого часу велика робота із захисту бджіл була проведена Спілкою пасічників спільно з обласним департаментом агропромислового розвитку. Така потреба виникла кілька років тому, коли проблема отруєння бджіл також потребувала негайного вирішення. Тоді було розроблено звернення до керівників сільськогосподарських підприємств щодо необхідності дотримання правил, встановлених законодавством України, для запобігання отруєння бджіл під час обробки полів отрутохімікатами. Це звернення у вигляді листів, телефонограм, починаючи з лютого місяця, розсилали аграріям області. Департамент весь час тримав на контролі виконання цих правил. Завдяки проведеній роботі, протягом п’яти років отруєння бджіл на Полтавщині не спостерігалося. 

На жаль, 2014 року ситуація загострилася. Але й зараз багато пасічників та сільгоспвиробників продовжують мирно співіснувати. Наприклад, пасічник з Полтавського району Віталій Материнко не практикує кочівлю бджіл. Та, хоча його пасіка весь час стоїть на одному місці, а навколишні аграрії обробляють поля, бджоли у В. Материнка не гинуть від отруєнь. Своїм досвідом він охоче ділиться з колегами. Секрет – у добросусідських стосунках з місцевими аграріями та в тому, що пасічник ніколи не лінується зайвий раз нагадати їм про своє існування, попросити попереджати про обробки. 

Позитивний досвід накопичений і в Шишацькому районі, де голова районної спілки пасічників Борис Тутка також вміє знайти спільну мову з керівниками сільгосппідприємств. А вони, за такого ставлення, готові навіть допомагати бджолярам. Наприклад, керівництво агрохолдингу «Астарта» зацікавилося пропозицією засівати непридатні для вирощування врожаю землі медоносними рослинами, що поліпшить кормову базу бджіл і привабить цих комах на поля. 

Цінним є досвід співпраці пасічників з ПП «Агроекологія». Адже на території підприємства рослинницьку продукцію вже кілька десятиліть виробляють, не використовуючи агрохімікатів. Отже, і в нектарі, який бджоли збирають на тутешніх полях, немає й слідів отрути. До того ж вирощування великої кількості багаторічних трав, гречки не тільки захищає і збагачує ґрунт, а ще й створює хорошу кормову базу для бджіл. Тому бджолярі, пасіки яких розташовані на території підприємства, абсолютно впевнені у найвищій якості своєї продукції.

– «Агроекологія» – єдине в області підприємство, яке так багато років тримає марку екологічного виробництва. Дуже хотілося б, щоб приклад засновника підприємства Семена Свиридоновича Антонця наслідували й інші сільгоспвиробники, – ділиться своїми прагненнями Наталія Сенчук.

Важливо також, щоб самі пасічники дотримувалися встановлених правил. Так, вони повинні мати ветеринарно-санітарний паспорт пасіки з відмітками ветеринарної лабораторії про відсутність захворювань бджіл. Пасіку також необхідно поставити на облік у сільській раді – за місцем її постійного розташування, а у випадку кочівлі – там, де вулики встановлені на час кочівлі. Керівників сільгосппідприємств треба письмово повідомити, що на їхніх землях або поруч з ними розташована пасіка, – тоді, під час виникнення спірних ситуацій, вони не зможуть стверджувати, що не знали про наявність бджіл. Якщо ж отруєння комах все-таки трапилося, необхідно негайно створити комісію для засвідчення факту загибелі бджіл й відбору проб на аналіз та протягом 24 годин доставити ці проби до відповідної лабораторії. 

Проте, Н. Сенчук впевнена, що, попри певні позитивні напрацювання, власними силами пасічники цю проблему в масштабах всієї країни не вирішать. Тому підняла це питання на зустрічі аграріїв Полтавщини з міністром аграрної політики та продовольства України Олексієм Павленком, яка відбулася в Полтаві 19 лютого. У своєму виступі Наталія Дмитрівна запропонувала затвердити у міністерстві Положення про захист бджіл від отруєнь та відшкодування збитків, завданих пасічникам. Крім того, вона поінформувала про те, що робоча група з опрацювання Закону України «Про бджільництво», членом якої є Н. Д. Сенчук, розробила зміни та доповнення до цього документу, які також мають захистити бджіл та бджолярів, зробити ефективнішою діяльність галузі. Це, зокрема, пропозиції щодо вдосконалення митних правил у частині, яка стосується перевезення бджіл та продуктів бджільництва, ветеринарного обслуговування пасік, проведення заходів, спрямованих на збереження та розширення кормової бази бджільництва (покращення луків за рахунок підсіву певних трав, недопущення вирубування зелених насаджень та випалювання луків тощо), вжиття заходів з охорони бджіл від отруєнь, вдосконалення селекційної та племінної роботи у бджільництві, отримання екологічно чистої продукції бджільництва. До речі, щоб вирішити останнє питання, розроблений окремий документ – «Детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва», підготовлено проект відповідної постанови Кабінету Міністрів України. 

Наталія Сенчук звернула увагу міністра на важливість підтримки Гадяцького аграрного училища – єдиного в Україні навчального закладу, який окрім садівників, овочівників, лісників-єгерів готує працівників для пасік – бджолярів. 

Міністр підтримав прагнення Н. Сенчук та її колег зберегти й підняти на вищий рівень вітчизняне бджільництво і запевнив, що міністерство планує допомагати пасічникам у реалізації продукції, створенні бджільницьких кооперативів. 

– Маю надію, що наша галузь не загине і жителі України матимуть можливість вживати якісну продукцію бджільництва, – висловила оптимістичні сподівання Наталія Дмитрівна.

А ми нагадаємо, що в деяких частинах Китаю забруднення довкілля сільськогосподарською «хімією» вже призвело до масового зникнення бджіл. Тепер китайцям доводиться вручну запилювати плодові дерева у садах. Але китайців багато, тож і для того, щоб поратися з пензликом біля кожної квітки яблуні чи груші там робочі руки знайдуться. А що робитимуть українці в такій самій ситуації, загроза якої, на жаль, існує?

Ганна Козельська