Органічне землеробство серед каміння й пустель

До нас на підприємство приїжджають люди з усього світу, щоб познайомитися з унікальною технологією органічного землеробства. Водночас працівники господарства мають можливість вивчити досвід зарубіжних колег, так би мовити, на власні очі переконатися в тому, що органічне землеробство успішно поширюється в інших країнах, стаючи частиною державної політики. Нещодавно дві наші колеги побували в Ізраїлю, і ось що вони розповіли нашій газеті.

Поїздка до Ізраїлю відбулася з 9 по 16 березня на запрошення Асоціації виробників молока України, яка організовує аграрні тури, надаючи можливість познайомитися із досягненнями сільського господарства різних країн, обмінятися досвідом і водночас – побачити світ, дізнатися про історію, культуру, традиції інших народів. У складі нашої групи було 14 громадян України з Харківської, Вінницької, Черкаської, Полтавської областей. У ролі координатора групи виступив керівник одного з відділів компанії Олександр Дембіцький, а гідом в Ізраїлі став наш колишній співвітчизник Геннадій Козаков.

Знайомство з сільським господарством Ізраїлю розпочалося з першого дня нашого перебування в країні. Держава Ізраїль офіційно проголошена як незалежна країна в 1948 році. Її площа – 20 тис. кв. км. За нашими мірками, країна невелика, адже за територією вона менша за Київську область. До того ж, майже половина Ізраїлю – це пустелі й посушливі райони, багато тут і гірських місцевостей. У найкращих ґрунтах країни вміст гумусу не перевищує 2,4%, чорноземів немає зовсім, зате багато кам’янистих земель. Загалом лише п’ята частина території Ізраїлю придатна для ведення сільського господарства. Проте складні природні умови не завадили мешканцям країни створити розвинену аграрну галузь, яка на 95% забезпечує населення продуктами власного виробництва. При цьому лише 2% працюючого населення зайняті в аграрному секторі. Таким чином, один ізраїльський селянин годує 95 своїх співвітчизників – за цим показником країна на першому місці в світі. Крім того, багато сільськогосподарської продукції експортується. Овочі й фрукти з цієї країни є й на українських полицях. До речі, самі ізраїльтяни за споживанням овочів і фруктів посідають перше місце у світі. А в останні десятиліття в цій країні все більше уваги приділяють органічній продукції: на неї зростає попит, відповідно її більше виробляють і продають.

Одна з основних форм господарювання у сучасному Ізраїлі – кібуц, де засоби виробництва належать колективу, а важливі рішення ухвалюють на загальних зборах. Зараз у кібуцах виробляють близько третини сільськогосподарської продукції країни. Тому наша аграрна подорож розпочалася з кібуцу Афікім. Тут утримують 400 дійних корів, від кожної з яких за рік надоюють 11700 л молока. Але більш відоме господарство розробкою й виробництвом автоматизованих систем управління стадом під брендом AfiMilk – сучасного інструменту, який дозволяє ефективніше використовувати ресурси, підвищувати ефективність і рентабельність ферми.

Здивувало, що на тамтешніх тваринницьких фермах немає власних ветеринарів і операторів штучного осіменіння. В Ізраїлі існують спеціальні фірми, які надають відповідні послуги, до речі, не дешеві. Телят після народження утримують лише два місяці, а потім продають на ферми, які займаються їх вирощуванням.   

У кібуці Афікім також розвивається органічне рослинництво. Овочі вирощують як у відкритому, так і у закритому ґрунті, 600 га зайнято зерновими культурами. Цікаво, як тут борються зі шкідниками. Наприклад, головними шкідниками пшениці є миші, знищувати яких за допомогою хімічних препаратів заборонено. Тому вирішили «покликати» на допомогу сов. Для цих птахів на полі зроблені спеціальні будиночки, в яких вони живуть. Сови харчуються мишами, успішно захищаючи від них посіви. Для знищення попелиць на овочах розводять ос певного виду.

Впродовж перебування в Ізраїлі ми відвідали ще дві молочні ферми. На одній із них, у кібуці Гева, утримують 350 дійних корів з середньорічним надоєм 12500 л. Ферму обслуговує лише 9 працівників, враховуючи керуючого. Система тваринництва тут – інтенсивна, корми для тварин купують.

Все сказане справедливе й для найбільшої молочної ферми Ізраїлю в кібуці Іфаат. Тут утримують 1150 дійних корів з середньорічною продуктивністю 11500 л. Процес доїння на фермі відбувається практично цілодобово. Корми привозні. Завдяки автоматизації й комп’ютеризації, в будь-який момент можна отримати дані про ту чи іншу тварину, її фізіологічний стан, захворювання тощо. Все це полегшує роботу. Водночас, інтенсивну експлуатацію тварини витримують не більше трьох лактацій. Утім, в країні немає нестачі молока, тому весь час підвищувати виробництво на фермах немає сенсу. Навпаки, в Ізраїлі існують квоти для виробників. Якщо господарство виробить більше молока, ніж це обумовлено квотою, за надлишок зданої продукції йому не заплатять.

На фермі Dvorat Hatavor ми ознайомилися з бджільництвом. Виявляється, що у Ізраїлі практично немає природніх запилювачів сільськогосподарських культур, тому бджіл тут використовують в першу чергу не для отримання меду, а для запилення культурних рослин. На бджолиних фермах цих комах розводять і продають у господарства, які займаються рослинництвом.

Цікавим видалося відвідування компанії Нетафім, яка посідає провідні позиції в світі з виробництва систем крапельного зрошення, теплиць, розробки масштабних проектів зрошення. Коли потрапляєш до Ізраїлю, вражає, що фактично серед пустелі ростуть різні дерева, кущі, квіти. Все це можливе завдяки зрошувальним системам. Наприклад, коли саджають фінікову пальму, насамперед риють для неї котлован, до якого прокладають поливні труби, потім насипають родючий ґрунт, саджають рослину, засипають землею, а на поверхні також влаштовують полив. Побачили ми й теплиці, які справляють дивне враження, адже побудовані практично посеред пустелі. Вирощують тут різні культури – помідори, перець, базилік тощо. До кожної рослини підведене крапельне зрошення. Управління зрошувальною системою комп’ютеризоване, завдяки чому регулюється інтенсивність поливу, у воду для рослин автоматично додається необхідна кількість мікроелементів.

Узагалі до прісної води в Ізраїлі ставляться бережно, адже її не вистачає. Тому застосовують системи опріснення морської води, використовують у господарстві очищені стічні води. Намагаються зменшити негативний вплив сільського господарства на довкілля. Наприклад, розробили плівку, яка повністю розкладається в навколишньому середовищі протягом одного циклу вегетації рослин.

Нам розповіли, як уникають використання хімічних засобів захисту рослин. Так, базилік висаджують на площі, покритій плівкою, і вирощують культуру протягом 3–4 років. Після цього плівку знімають, і сонце так прожарює землю, що на ній не залишається збудників хвороб рослин, шкідників чи бур’янів. Після того, як земля протягом місяця пробула під сонцем, на ній знову можна вирощувати врожаї. А на плантаціях фінікових пальм з бур’янами борються за допомогою… віслюків. Площу, засаджену деревами, огороджують електропастухом і випускають туди тварин, якій з’їдають всі бур’яни.

Звісно, нам було цікаво познайомитися не тільки з сільським господарством країни, але й з життям її людей. Ми побували в кількох містах, нам багато розповідали про країну. Так, держава тут багато робить для того, щоб громадяни жили спокійно, комфортно. Зокрема, на державному рівні дбають про чистоту. Одноразового посуду тут не побачиш – скрізь тільки скляний. Але, оскільки повністю відмовитися від пластику зараз все ж неможливо, для його збирання встановлені окремі контейнери. Зібраний пластик переробляють на різні потрібні речі, наприклад, стільці, столики.

На медичне обслуговування з громадян відраховують  5% доходів. Це дозволяє кожному за потреби отримати якісну медичну допомогу. На пенсію ізраїльтяни виходять досить пізно: жінки – у 65 років, чоловіки – у 67. Утім, вони цим не переймаються, адже середня тривалість життя в країні – близько 80 років. Щоб забезпечити собі життя на пенсії, мешканці Ізраїлю відкладають гроші протягом всіх років трудової діяльності. А працюють ізраїльтяни добросовісно, як кажуть, немов для себе. Тут практично немає крадіїв. Не бачили ми й п’яних. Люди, з якими зустрічалися в країні, радісні, доброзичливі.

В Ізраїлі дуже цінують родину, сімейні цінності, тому тут немає будинків дитини чи будинків для престарілих. Коли народжується дитина, держава відразу починає дбати про її майбутнє: від народження й до повноліття щороку на її рахунок перераховують пристойну суму. Молода людина може зняти накопичені гроші після того, як відслужить в армії, й використати їх, наприклад, на навчання. Щодо армії, то відслужити в ній повинен кожен громадянин досягнувши 18-річного віку. Причому, загальному військовому призову підлягають як чоловіки, так і жінки. До військового обов’язку в країні ставляться цілком спокійно. Наприклад, ми розмовляли з однією громадянкою Ізраїлю, яка переїхала туди з міста Миколаєва. Якщо до армії вона скаржилася на своїх дітей, то після служби цілком задоволена їхньою поведінкою, дорослим поглядом на життя. «Армія зробила з моїх дітей нормальних людей», – стверджує вона.

По-особливому живуть люди в кібуцах. Займаються вони не тільки сільським господарством. Є в них і переробні підприємства. Тут розташовані своя школа, пральня і т. ін. Жителі всі разом тричі харчуються у власній їдальні. Одним словом, життя тут дуже схоже на наші колишні колгоспи.

Цікаво нам було побувати й в знаменитих курортних місцях країни – біля Середземного моря, на узбережжі Мертвого моря. У воді останнього вміст солі досягає 30%, тому під час плавання виникають незвичні відчуття: вода сама утримує людину на поверхні. Звісно, приємно було скупатися в теплому морі, перенісшись із ранньої весни прямісінько в літо.

Незабутні враження отримали ми під час відвідування Святих місць в Єрусалимі та Віфлеємі, купання в річці Йордан. Особливі відчуття викликало вже саме усвідомлення того, що ми перебуваємо в місцях, пов’язаних з Ісусом Христом, біблійською історією. Ми побували в древніх храмах, доторкнулися до Гробу Господнього. Передати словами піднесений стан душі в цих місцях неможливо.

Загалом поїздка виявилася насиченою, цікавою і корисною. Дуже приємно було дізнатися, що тут багато уваги приділяють органічному землеробству – тому, над чим ми працюємо за кілька тисяч кілометрів звідти. Але робимо загальну справу, забезпечуючи людей здоровою їжею.

Наталія Литвин, головний бухгалтер

Катерина Ярченко, диспетчер  

Назад до списку