У день Різдва Пресвятої Богородиці освячений храм у Михайликах

21 вересня 2017 року стало, без перебільшення, однією із найвизначніших дат в історії Михайликів. Цього дня відбулося освячення храму праведного Симеона Богоприїмця, яке здійснив Високопреосвященніший Филип, митрополит Полтавський і Миргородський.

Зведення храму – справа, яка не терпить метушні й поспіху. Саме тому освячення його у Михайликах чекали кілька років. Уже давно зведено стіни, велись богослужіння, але треба було ще багато зробити. Так, після завершення будівництва самої споруди, щороку з’являлися новинки у внутрішньому наповненні храму: панікадило, мармуровий іконостас, царські й дияконські врата тощо. А нещодавно свої місця зайняли всі ікони в іконостасі й дзвони. Храм набув довершеного стану.

– Повне освячення храму відбувається, коли він має все, необхідне для цього, – ікони, жертовник, престол і так далі, – пояснив секретар Полтавської єпархії протоієрей Михаїл Волощук. – Узагалі літургію можна служити в будь-якому місці, звісно, з дотриманням певних правил. Але до храму є канонічні вимоги, і їх треба було виконати. Так, багато часу пішло на створення іконостасу. Всі ікони у ньому поставлені вже цими днями. Тепер, після освячення, храм діятиме по всіх церковних канонах.     

…У день Різдва Пресвятої Богородиці піднесений настрій відчувався по всьому селу. Усміхнені, святково вбрані люди зібралися біля храму задовго до початку служби. Тут були мешканці Михайликів, сусідніх сіл, гості з Києва, Полтави, Шишак, Охтирки. Незважаючи на те, що в ПП «Агроекологія» був робочий день, зібралося й чимало працівників підприємства, адже керівництво дозволило всім бажаючим відлучитися з робочих місць на свято. Церковне подвір’я прикрасили квітами, але ще більше тішило око те, що на свято прийшло багато молоді й дітей. І от, у призначений час, прибув митрополит Филип. Його зустріли мелодійні звуки нових дзвонів і дітлахи, які привітали Владику віршами, букетами й короваєм. А після зворушливої зустрічі всі рушили до церкви.  

Усередині приміщення ледве вмістилися всі, хто хотів потрапити на службу. Стояли навіть на бокових сходах і верхній галереї. Високопреосвященніший Митрополит Филип освятив храм і провів першу у вже освяченому храмі Божественну літургію. Архієрейське богослужіння – особливо урочисте, красиве, у ньому разом із Владикою взяли участь секретар Полтавської єпархії протоієрей Михаїл Волощук, благочинний Дикансько-Шишацького благочиння протоієрей Богдан Брянчик, ключар Полтавського Свято-Макаріївського кафедрального собору протоієрей Миколай Довганич, протодиякон Олександр Дубовий. Неземними здавалися голоси учасників Архієрейського чоловічого квартету, які цього дня зайняли місце півчих храму. Все налаштовувало на молитовний лад, допомагало віддалитися від земного, мирського й поринути у духовне.   

Уважно вислухали присутні історію життя Пресвятої Богородиці, Різдво якої святкували цього дня. Адже лише найкраща й найправедніша з жінок могла народити Спасителя. Появи такої жінки чекали дуже довго. Нарешті, в родині Іоакима й Анни з’явилася дівчинка – єдине дитя вже немолодого подружжя. Хоча батьки її були людьми праведними, високодуховними – дітей вони тривалий час не мали. У ті часи іудеї вважали це своєрідним гріхом. Тож через це Іоакиму й Анні довелося зазнати і зневаги й глузувань. Утім, вони продовжували молитися Господу, прохаючи про дитину. Одного разу їм явився архангел Гавриїл, який сповістив, що в них буде дочка, і передрік Її велику місію. 

Дівчинку назвали Марією. Ще молячись про народження дитини, батьки пообіцяли віддати її для служіння у храмі. Так вони й зробили, коли дівчинці було три роки. Від народження маючи всі найкращі якості, вихована у храмі, в любові до Бога, Пресвята Діва Марія стала жінкою, заради якої, як і звіщав архангел Гавриїл, «благословляться всі роди земні, через Неї дасться спасіння всьому світові»…  

Під час святкової служби настоятель храму Георгій Бабанський був введений у сан протоієрея. Таким чином були відзначені його щоденні труди, спрямовані на духовне благо людей, розвиток церковної громади. 

Щоб храм у Михайликах з’явився й став центром духовності для цього краю, багато людей доклало своїх зусиль. Всіх їх вшанували цього дня. І першими – Семена Свиридоновича Антонця й Антоніну Семенівну Антонець. Саме Семен Свиридонович виплекав ідею подарувати односельцям храм. Завдяки його духовному баченню й організаторському таланту постала ця велична красива споруда. А дякуючи наполегливості й відмінному відчуттю прекрасного Антоніни Семенівни, всередині храму все не лише відповідає православним канонам, а також має високу художню цінність. Праця родини Антонців була відзначена нагородами від Предстоятеля Української Православної Церкви: Семену Свиридоновичу вручили орден Благовірного князя Володимира, Антоніні Семенівні – орден Рівноапостольної княгині Ольги.    

Нагороди Української Православної Церкви отримали й інші достойники, причетні до становлення храму. Орден Благовірного князя Ярослава Мудрого отримав протоієрей Михаїл Волощук. Митрополит особисто вручив Архієрейські грамоти працівникам ПП «Агроекологія», які своєю працею найбільше долучилися до зведення храму, – Наталії Литвин, головному бухгалтеру підприємства, Катерині Ярченко, старшому диспетчеру, Павлу Захарченку, начальнику відділу постачання, Наталії Маначинській, техпрацівнику, Володимиру Сіренку, інженеру-будівельнику підприємства на час будівництва храму, В’ячеславу Халецькому, адміністративному директору на час будівництва. Грамоти удостоєний сільський староста Михайло Михайлик. Особливу подяку митрополит склав митцям, роботи яких стали окрасою храму, – художнику, члену Національної спілки художників України Олександру Тарасенку, який написав ікони для іконостасу, скульптору, члену Національної спілки художників України Володимиру Кочмару, автору врат іконостасу, творцю мармурового іконостасу Євгену Пархоменку, майстру, іконописцю Олександру Криворучку, який виконав позолоту ікон, майстрам-ковалям, які прикрасили храм декоративною ковкою – Валерію Дмитрієву, Сергію Гуцаку, Олександру Бєлдаєву. Грамоти і благословення Владики отримали члени будівельної бригади, що зводила храм, а нині працюють у підприємстві, – Олексій Степанов, Олексій Мавроматіс, а також активісти Людмила Тарадай та Валентина Морозова. 

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять людей, які брали активну участь у зведенні храму, а нині відійшли у вічність – архітектора, академіка Валерія Трегубова, будівничого Сергія Леденьова, директора підприємства Василя Лубенця. 

Отже, відтепер двері храму праведного Симеона Богоприїмця відчинені для всіх, хто має у своєму серці печалі і радості, хто потребує підтримки і Божого слова.

Ганна Козельська