Задля спільної справи

Робота у тваринництві – одна з найскладніших, адже тварин треба ретельно доглядати, розуміти їхні потреби, зрештою – просто любити їх. Наша сьогоднішня розповідь – про працівників, яким за досягнення високих виробничих показників та з нагоди Дня працівників сільського господарства України були вручені грамоти від органів обласної і районної влади.

Цими днями визнання своєї праці на обласному рівні отримав головний ветеринарний лікар підприємства Анатолій Колотай, якому вручено Почесну грамоту Департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації. Грамоти від Шишацької й Зіньківської районних державних адміністрацій і Зіньківської районної профспілкової організації одержали ветлікар Олексій Дубина, лаборант Інна Пилипенко, телятниця Ольга Ростовська, водій Андрій Хоролець. 

Щодня на виробництві

Анатолій Колотай – головний ветлікар ПП «Агроекологія». Стаж його роботи у тваринництві – вже 34 роки. Після служби в армії й закінчення Хомутецького ветзоотехнікуму він почав працювати у колгоспі ім. Жовтневої Революції. Без відриву від виробництва закінчив зооветеринарний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту. Після приєднання господарства до ПП «Агроекологія» продовжив роботу вже на об’єднаному підприємстві. З 2006 року очолює тут ветеринарну службу.

Посада головного ветлікаря вимагає великих професійних знань і досвіду, відмінної інтуїції, організаторських здібностей. Анатолія Колотая не часто побачиш у кабінеті, адже велике господарство, де самої лише великої рогатої худоби – понад 5,5 тис. голів на п’яти фермах, вимагає постійної присутності на виробництві. Він тримає на контролі виконання всіх завдань, які стосуються забезпечення ветеринарного благополуччя стада, організовує відповідну роботу в масштабах усього підприємства.

Свій відбиток на роботу Анатолія Івановича накладає і наявність органічної сертифікації галузі тваринництва. Це, насамперед, стосується заборони використання у органічному виробництві певних ветеринарних препаратів. Тому доводиться опановувати придатні для такої системи методи, весь час цікавитися світовим досвідом подібної роботи.

У підпорядкуванні головного ветеринарного лікаря – вісім ветлікарів, які працюють безпосередньо на фермах. І значна частина його діяльності стосується саме роботи з ними. Крім контролю, забезпечення ветпрепаратами, інформування про сучасні тенденції в галузі ветеринарії, доводиться самому рятувати тварин, проводити ректальні дослідження тощо.

– Буває, не може людина справитись, тому що випадок важкий, – говорить Анатолій Колотай. – Тоді я допомагаю. Для цього іноді доводиться виїжджати на ферму і вночі.

Анатолій Колотай – з тих людей, котрі віддають роботі значну частину своїх знань і умінь. Для нього не існує поняття робочого часу у суворо визначених межах. Навіть на запитання, що вважає головним для успіху на своїй посаді, відповідає:

– Найважливіше – працювати 24 години на добу.

Це стосується і щоденної безпосередньої присутності на виробництві, і необхідності постійно перебувати на зв’язку, і без зволікань виїжджати на виклик. Об’їзд ферм Анатолій Колотай проводить щоранку, контролюючи здоров’я тварин, стан ферм, якість роботи працівників ветеринарної служби. На запитання, навіщо відвідує ферми у вихідний чи святковий день, відповідає:

– Спокійно відпочивати можу, лише провівши об’їзд і впевнившись, що на фермах усе в порядку.

Поруч із таким керівником краще виконують свою роботу й інші працівники ветслужби. Вони знають, що їм є з ким порадитись, від кого чекати на допомогу, та водночас розуміють, що й розслаблятися не можна.

А як же любов до тварин? Звісно, саме з неї колись розпочався шлях Анатолія Івановича у професію. Але любов, не підкріплена справами, – це лише сентиментальність. Тому набагато важливішим для практичної роботи вважає почуття відповідальності. І це допомагає протягом багатьох років працювати за обраною професією, на неспокійні посаді головного ветеринарного лікаря великого підприємства.

Покликання – ветлікар

Олексій Дубина – ветлікар МТФ №5. Точніше, один із ветлікарів. Адже над широким колом питань, пов’язаних зі здоров’ям стада, на цій фермі працює фахівець із величезним досвідом і стажем Григорій Загородній. А його молодший колега виконує більш специфічні завдання – забезпечує репродуктивне здоров’я корів, їхнє успішне запліднення.

Незважаючи на молодий вік ніхто не зміг би назвати Олексія Дубину початківцем. Адже його увагою до тварин і бажанням працювати можна лише захоплюватися. На роботу в «Агроекологію» він прийшов наприкінці 2013 року, після закінчення ветеринарного факультету Полтавської державної аграрної академії. З квітня 2014 року працює ветлікарем. За цей час має неабиякі професійні здобутки. Про це свідчать, насамперед, цифри.

Так, за 10 місяців 2018 року, порівняно з аналогічним періодом торік, на МТФ №5 зменшилася кількість абортів і мертвонароджених тварин, виріс відсоток заплідненості корів після першого осіменіння. 47,4% – це кращий показник серед усіх ферм підприємства. Тут також – найкоротший серед усіх ферм сервіс-період – 132 дні. Цей показник тут також поліпшили порівняно з минулим роком. А за показниками кількості осіменінь корів і телиць на плодотворне та заплідненості телиць після першого осіменіння МТФ №5 поступається лідерством лише МТФ №4 (оператор штучного осіменіння Інна Михальченко).

– Мій обов’язок – вилікувати корову і зробити так, щоб вона запліднилася, – говорить про свою роботу Олексій Дубина. – Якщо тварину пролікувати вчасно – будуть телята. Добре, що на цій фермі ми працюємо разом із Григорієм Олексійовичем Загороднім. Тому я можу зосередитися на гінекологічних проблемах стада, приділити більше уваги кожній корові.

А тварин цих він знає, як то кажуть, «в обличчя». Принаймні, так стверджує начальник зміни Наталія Падун. За її словами, молодий ветлікар дуже добре вміє визначати корів в охоті, ретельно підходить до осіменіння, діагностики й лікування.

– Олексій має дуже велику любов до професії, – зазначає вона. – Ветлікар – це його покликання.

Але, крім виконання своїх безпосередніх обов’язків, ветеринар завжди готовий прийти на допомогу іншим. Коли є трохи часу, не цурається й того, щоб, скажімо, не чекаючи слюсарів відремонтувати поламану поїлку. А тим більше – допомогти, якщо в корови важке отелення чи треба призначити лікування маленькому телятку.

– Він «летить» сюди навіть уночі, – розповідає Наталія Падун. – Це – незамінний спеціаліст і безвідмовна, «золота» людина.

Тому молодого ветеринара поважають і шанують. А сам він добре виконує свою роботу, тому що інакше просто не може, – не дозволять совість і гуманне ставлення до тварин.

Лаборант із новою освітою

Інна Пилипенко – лаборант. Вона працює із молоком, головним продуктом ферм підприємства. На ній лежить відповідальна робота – визначити загальну кількість молока, яке направляється на молокозавод, і його якість. Перевірити, щоб молоко було чистим, охолодженим до необхідної температури. В її руках – результат щоденної роботи ферм – надій, показники жиру та білку, за якими проводиться оплата за молоко. Тому важливо робити аналізи надзвичайно точно.

– Щоб успішно виконувати цю роботу, необхідно ставитися до неї добросовісно, виконувати вказівки керівництва, – говорить вона. – Але для мене, щоб працювати на фермі, також дуже важливо мати хороші стосунки з колективом. Тому що робота з виробництва молока – колективна. І тільки завдяки колективній праці вона може бути успішною.

Її прагнення бути часткою колективу помічають і колеги. А ще – її добросовісне ставлення до праці.

– Інна – наймолодша в колективі, але з усіма має добрі стосунки, – розповідає Наталія Падун. – Вона дуже відповідальна, щодня робить аналізи, за потреби – їздить на молоковозі на інші ферми. А ще – хоче розвиватися, продовжує навчатися.

Працювати на ферму Інна Пилипенко прийшла після закінчення Полтавського м’ясо-молочного технікуму. Але на цьому не зупинилася і вступила на заочне відділення факультету технології виробництва і переробки продуктів тваринництва Полтавської державної аграрної академії. Якраз цими днями відбувався захист бакалаврів. Тож Інна Пилипенко повернулася з Полтави з новеньким дипломом і новою професією. Вона вважає, що освіта стане їй у пригоді у подальшій роботі, допоможе професійному розвитку, зростанню. Тим більше, що на фермі вона бере участь у виконанні робіт, пов’язаних із зоотехнічним обліком, репродукцією стада. Це і опрацювання результатів контрольних доїнь, і участь у процесі ідентифікації тварин, їхнього сортування, розподілу по групах, ветеринарних дослідженнях тощо. Це – її особистий внесок у шановану нею колективну роботу.

З любов’ю до тварин і праці

Ольга Ростовська – телятниця МТФ №4. Її робота – особлива, тому що телята – ті ж діти. І, як будь-які дитинчата, вимагають постійної уваги, неухильного задоволення потреб у їжі, воді, чистоті, індивідуального підходу. І вона все це розуміє і забезпечує ввірених їй тварин усім необхідним. Це підтверджують показники її роботи: середні добові прирости живої ваги телят в її групі за 10 місяців складають 850 г, а кращий результат, отриманий протягом місяця, – 964 г середньодобового приросту на тварину. При цьому, збереження телят – майже стовідсоткове.

– Подивіться, як працює ця дівчина, – говорить консультант з тваринництва Любов Кулага. – У неї дуже велика група тварин, але вона все встигає. Телята в неї чисті, нагодовані. Це, до речі, помітно й по тому, що вони не ревуть, не просять їсти. Вона дуже добре до них ставиться, забезпечує належний догляд.

Працю Ольги Ростовської, дійсно, легкою не назвеш. У неї під опікою зараз 131 теля віком від одного до шести місяців. У найменших і найстарших відрізняється раціон, обсяг кормів, які треба дати. Все це необхідно розуміти, правильно розрахувати. У догляді за телятами багато ручної праці – це і роздавання кормів, і вичищання секцій.

– Я на цій фермі працюю вже 13 років, – розповідає Ольга Ростовська. – Спочатку – санітаркою на «Тандемі», потім – підмінною дояркою на «Ялинці», у родільні. І вже три роки – телятниця. З телятами мені найкраще. З ними спокійно, можна самій планувати свою роботу. Головне – все робити вчасно і на совість.

Телятниця розуміє, що від того, як вирощені тварини, як добре вони були доглянуті в перші місяці життя, наскільки в цей період вдалося уникнути хвороб, залежить їх майбутня продуктивність. Тому й намагається робити все для їхнього комфорту. За це її цінує керівництво ферми й підприємства. А сама вона вважає, що просто добросовісно робить справу, яку їй доручили.

Щоб корми були вчасно

Андрій Хоролець – водій з 20-річним стажем роботи за цією професією. Яке відношення має водій до тваринництва? Безпосереднє. Адже корми треба перевозити, і від того, наскільки вчасно і швидко це буде зроблено, залежить і збереження їхньої якості, і своєчасність годівлі тварин.

Прийшовши працювати водієм у ксп ім. Жовтневої Революції 1998 року, Андрій Хоролець залишився на цій роботі і після приєднання господарства до ПП «Агроекологія» у 2000 році. Працює водієм він і зараз. За цей час перевіз багато різних вантажів. А останніми роками спеціалізується на перевезенні кормів. Це, насамперед, зелена маса, яку доставляє з поля до силосних і сінажних траншей під час заготівлі кормів, а також на ферми для безпосереднього згодовування тваринам. А коли сезон заготівлі завершується, возить уже готові корми. Лише за 10 місяців 2018 року він перевіз уже 10 тис. т різних кормів.

Нещодавно Андрій Дмитрович відзначив своє 50-річчя. Як людина зріла, серйозна, він дуже відповідально ставиться до своїх обов’язків, виконує всі поставлені завдання, стежить за станом свого автомобіля. Тому до нього з повагою ставляться в колективі, його працьовитість і надійність відзначає керівництво. А ще він відрізняється надзвичайною скромністю і не вважає свою роботу особливою. Вона потрібна – значить, треба працювати. Адже на фермах чекають на корми…

Та насправді робота кожного з цих професіоналів своєї справи – важлива і незамінна. Адже є частиною великої загальної роботи з виробництва екологічно чистого молока і м’яса, так необхідного для людей. Тож їм – заслужена пошана і велика вдячність за сумлінний труд.

Юлія Лега, завідуюча відділом кадрів

Повернутись до списку новин